Протоканонічні книги (грец. Protos — перший, найбільш ранній) або Первоканонічні книги є ті книги Старого Заповіту, які включені до єврейської Біблії, і які визнавалися канонічними майже усіма християнами протягом усієї історії.
Термін протоканонічні книги (прийняті першими до канону) як і второканонічні книги (Deuterokanon, прийняті другими до канону) вперше використані католицьким богословом Сікстом Сієнським у 1566 році на Тридентському соборі. Він використав ці позначення у своїй праці Bibliotheca Sancta (Венеція 1566).
До протоканонічних книг відносять 39 книг Старого Заповіту:
Закон До Закону (Тора) відносять п'ять книг: Перша книга Мойсеєва: Буття Друга книга Мойсеєва: Вихід Третя книга Мойсеєва: Левит Четверта книга Мойсеєва: Числа П'ята книга Мойсеєва: Повторення закону
Пророки До Пророків (Невіім) відносяться: Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї) Книга Суддів Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів) Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів) Перша книга царів (або Третя книга царів) Друга книга царів (або Четверта книга царів) Книга пророка Ісаї Книга пророка Єремії Книга пророка Єзекіїля Книги малих пророків Книга пророка Осії Книга пророка Йоіла Книга пророка Амоса Книга пророка Овдія Книга пророка Йони Книга пророка Михея Книга пророка Наума Книга пророка Авакума Книга пророка Софонії Книга пророка Огія Книга пророка Захарія Книга пророка Малахії
Писання До розділу Писання (Кетувім) належать такі книги: Книга Псалмів Книга приказок Соломонових Книга Йова Пісня над піснями Книга Рут Плач Єремії Книга Екклезіястова (або Проповідника) Книга Естер Книга пророка Даниїла Книга Ездри Книга Неемії Перша книга хроніки Друга книга хроніки
Джерела