Вінла́нд також: Вінла́ндія ( — «винна земля») — вікінзька назва узбережжя Затоки Святого Лаврентія (територія нинішніх канадських провінцій Ньюфаундленд, Нова Шотландія і Нью-Брансвік), яку дав Лейф Еріксон і вікінги, відкривши та заселивши певні території Північної Америки за п'ять століть до Христофора Колумба.
Джерела Про походи Лейфа Еріксона відомо з манускриптів «Сага про гренландців» (, ) і «Сага про Еріка Рудого» () та усних переказів, в яких збережено деталі й події подорожі вікінгів, описаних в оповідях через 250 років.
Археологічні відкриття XX століття підтвердили достовірність ісландських саг вікінгів. Селище вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз на півночі острова Ньюфаундленд було відкрито та досліджено в 1960-х роках.
Колонізація Вінландії У 1960 році археологи відкрили поселення вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Радіовуглецеве датування дерев'яних об'єктів, знайдених у Л'Анс-о-Медоуз, підтвердило дату заснування поселення приблизно 1000 роком. Ймовірно, поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз було «воротами» півдня. Вікінги просунулися далі на південь уздовж американського узбережжя. Згідно з описами в сагах одне з місць стоянок вікінгів відповідає бухті річки Гудзон, у районі нинішнього Нью-Йорка. Дослідники схиляються до думки, що вікінги, ймовірно, допливали до сучасних Флориди та Мексики. Поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз проіснувало 40 років. Вікінги були витіснені місцевими племенами індіанців, яких вікінги називали «вузькоокими».
Сучасні дослідження Учені досі намагаються встановити найпівденнішу межу вікінгської колонізації: Самюель Еліот Морісон () у 1971 році припускав, що вікінги досліджували південну частину острова Ньюфаундленд. Ерік Ваглрен () у 1986 р. припускав, що найпівденніші дослідження вікінгів досягали до Міраміші-Бей в провінції Нью-Брансвік. Ісландський кліматолог Палл Бергторссон () у 1997 р. припускав, що вікінгські дослідження материка могли б досягати до міста Нью-Йорк.
У будь-якому разі, щоб знайти виноград у Вінландії, вікінги мусили б подорожувати принаймні до південного берега річки Святого Лаврентія.
Згідно з результатами останніх досліджень історичної Мапи Вінландії, яку вважали створеною у Середньовіччі, вона виявилася підробкою, зробленою після 1920 року.
Знахідки вікінгських часів Досі декілька вікінгських артефактів знайдено на Баффіновій Землі та північному Лабрадорі в Канаді.
Серед артефактів вікінгського походження в Північній Америці є норвезький пенінг XI століття, віднайдений в 1957 році у штаті Мен.
На південному березі річки Святого Лаврентія знайдено Кенсінгтонський рунічний камінь (), проте науковці вважають його вмілою підробкою.
Див. також Вайнленд Скрелінги Колонізація Північної Америки вікінгами
Примітки
Література Birgitta Wallace. Westward Vikings: The Saga of L'Anse Aux Meadows. — Historic Sites Association of Newfoundland and Labrador, 2006. ISBN 0-919735-09-6
Посилання
Парки Канади — Л'Анс-о-Медоуз. Історичне місце Канади Вікінги в Північній Америці — Смітсонівський інститут — Національний музей природознавства (Вашингтон) Документальний кінофільм «Таємниця Вінландії» — Канадська державна служба кінематографії () «Де Вінландія?» Skálholt Map — Королівська бібліотека Данії, Копенгаген, Данія