Пітер Джеймс «Джиммі» Грівз (; 20 лютого 1940, Лондон — 19 вересня 2021) — колишній англійський футболіст, нападник. Він посідає четверте місце серед бомбардирів збірної Англії (44 голи), а також забив більше хет-триків (шість) за збірну Англії, ніж будь-який інший гравець. Також є найкращим бомбардиром клубу «Тоттенгем Готспур» (266 голів), і найкращим бомбардиром в історії англійського вищого дивізіону (357 голів). Шість разів ставав найкращим бомбардиром першого дивізіону. Член Зали слави англійського футболу.
Відомості Вихованець футбольної школи клубу «Челсі». 1957 року розпочав професійну кар'єру в основній команді того ж клубу. Наступного року зіграв у фіналі . Загалом за команду провів чотири сезони, взявши участь у 157 матчах чемпіонату, і забив 124 голи. Більшість часу, проведеного у складі «Челсі», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Челсі» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,79 голу за гру першості.
В квітні 1961 року його продали в італійський «Мілан» за £80,000. Грав за «Мілан» упродовж 1961 року. Проте закріпитися у команді не зміг і в грудні того ж року приєднався до клубу «Тоттенхем Хотспур» за 99 999 фунтів. Відіграв за лондонський клуб наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Тоттенхем Хотспур» знов здебільшого виходив на поле в основному складі команди. В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись щонайменше двома голами у кожних трьох іграх чемпіонату. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Англії, двічі ставав володарем Суперкубка Англії, а також володарем Кубка Кубків УЄФА, завдяки чому «шпори» стали першим британським клубом, що виграв єврокубок. Він ніколи не вигравав чемпіонський титул, але допоміг "шпорам" посісти друге місце в 1962-63. Потім в березні 1970 року перейшов у «Вест Гем Юнайтед» в обмін на іншого гравця і наступного року завершив кар'єру. Втім, 1976 року, після чотирирічної перерви, відновив кар'єру, хоча й страждав у цей період від алкоголізму, і ще протягом п'яти років виступав за англійські клуби нижчих дивізіонів: , Челмсфорд Сіті, Барнет і .
В іграх за молодіжну збірну Англії Грівз забив 13 м'ячів у 12 матчах. 1959 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 57 матчів, забивши 44 голи. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року в Чилі та чемпіонату світу 1966 року в Англії. На груповому етапі ЧС-1966 футболіст зазнав травми і поступився своїм місцем в основі Джеффові Герсту, який і зіграв у фіналі. Англія виграла той чемпіонат, але за тодішніми правилами медаль отримували лише 11 футболістів, які перебували на полі наприкінці фінального матчу. Грівзу вручили медаль лише 2009 року, коли ФІФА змінила правила. Також виступив на чемпіонату Європи 1968 року в Італії, на якому команда здобула бронзові нагороди.
Після завершення кар'єри гравця Грівз працював у ЗМІ. Особливо відомий завдяки телепередачі , яку вів разом з Іаном Сент-Джоном від 1985 до 1992 року. Упродовж цього періоду він також регулярно з'являвся на . Вів деякі інші спортивні шоу телемережі ITV, зокрема .
Клубна кар'єра
Челсі Грівз народився і виріс у Лондоні. Його гру в школі помітив гравець Челсі . 1955 року він вступив до клубної школи, де став одним з «каченят Дрейка» (так їх називали на честь Теда Дрейка, за аналогією з «малюками Басбі», вихованцями «Манчестер Юнайтед» тих років). Невдовзі проявив себе в грі за юнацьку команду під опікою тренера , забивши 51 гол у сезоні 1955-56 і 122 голи в сезоні 1956-57. Грівз відзначився у фіналі 1958 року, однак «Челсі» поступився за 7-6, після того, як Вулвергемптон Вондерерз надолужили дефіцит у чотири м'ячі, перемігши в другій грі 6-1. Влітку 1957 року розпочав професійну кар'єру, утім заради додаткового заробітку під час літньої перерви пропрацював вісім тижнів у металургійній компанії.
24 серпня 1957 року 17-річний Грівз забив у своїй дебютній грі першого дивізіону проти «Тоттенгем Готспур» на «Вайт Гарт Лейн», яка закінчилась внічию 1:1. Це був миттєвий успіх, а газета News Chronicle повідомляла, що футболіст «показав контроль над м'ячем, впевненість і позиційну силу досвідченого бійця», і порівняла його дебют з враженням, яке справив у підлітковому віці Данкан Едвардс. У сезоні 1957-1958 «Блюз» грали в атакувальний футбол, матчі завершувалися з великим рахунком, а Грівз став найкращим бомбардиром клубу, забивши 22 голи в 37-ми матчах. У середині листопада Дрейк посадив Грівза на лаву запасних на шість тижнів, бо не хотів, щоб похвали на адресу нападника запаморочили йому голову. Повернення в першу команду футболіст відзначив чотирма голами в різдвяній перемозі над Портсмутом на «Стемфорд Бридж» з рахунком 7-4.
Грівз забив п'ять м'ячів у третьому матчі сезону 1958-59, який завершився перемогою 6:2 над чемпіонами «Вулвергемптон Вондерерс». Гра «Челсі» залишалася нестабільною, і команда посіла підсумкове 14-те місце. Утім Грівз став найкращим бомбардиром ліги, забивши 32 голи в 44-х матчах. У сезоні 1959-1960 він відзначився 29 разів у 40-ка матчах. Із них п'ять забив у ворота Престон Норт-Енд, коли його команда перемогла з рахунком 5-4. Попри бомбардирський хист нападника, клуб посів лише 18-те місце, на три місця і три очки вище від зони вильоту.
У сезоні 1960—1961 Грівз зробив хет-трики проти Вулвз, Блекберн Роверз і Манчестер Сіті, забив чотири голи у ворота «Ньюкасл Юнайтед» і «Ноттінгем Форест», та відзначився п'ятьма м'ячами в грі проти «Вест Бромвічем», що завершилася перемогою 7-1. Один з його трьох голів проти «Манчестер Сіті» 19 листопада став його 100-м голом у лізі, отож у 20 років і 290 днів він став наймолодшим гравцем, який перетнув цю позначку. Однак футболіст дедалі більше розчаровувався в «Челсі». Попри його голи, команда сама регулярно пропускала, а її нестабільність ніколи не дозволяла претендувати на титул. Крім того, вона вилетіла з Кубка Англії, програвши вдома з рахунком 2-1 команді четвертого дивізіону Кру Александра. Голова «Челсі» погодився продати Грівза, позаяк клуб потребував додаткових коштів. Останньою для нього стала завершальна гра сезону 1960-1961, яка відбулась 29 квітня. В ній футболіст на один день став капітаном і забив чотири голи, а команда з рахунком 4-3 перемогла Ноттінгем Форест. Цей покер дозволив нападнику встановити за сезон з результатом 41 гол у 40 матчах і стати найкращим бомбардиром дивізіону.
Мілан У червні 1961 року клуб італійської Серії А Мілан купив Грівза за 80 тис. фунтів стерлінгів. Гравець отримав трирічний контракт з зарплатнею £140 на тиждень, а також у розмірі £15,000. Він почувався нещасним покидаючи Лондон, і спробував скасувати свій переїзд, перед тим як його було остаточно затверджено, однак менеджер «россонері» Джузеппе Віані відмовився скасовувати угоду. Грівз забив у своєму дебютному матчі, який команда зіграла внічию 2-2 з «Ботафогу» на «Сан-Сіро». Проте, він не поладнав з новим головним тренером Нерео Рокко, який наполягав на суворому тренувальному режимі з мінімальною особистою свободою. Футболіст забив дев'ять м'ячів у 14-ти матчах, зокрема один проти «Інтера» у Міланському дербі. Під час матчу проти Сампдорії Грівз вдарив гравця, який плюнув йому в обличчя. Сампдорія відігралася з заробленого штрафного, в чому Рокко звинуватив Грівза, хоча той забив перший і другий голи Мілана. Через низький моральний дух футболіста, його виставили на трансфер і на заміну підписали бразильського нападника Діно Сані. І «Тоттенхем», і «Челсі» зробили пропозиції в розмірі £96,500, які Мілан прийняв. Після того, як Грівз покинув Мілан, клуб виграв чемпіонський титул у сезоні 1961-1962.
Тоттенхем Готспур Після тривалих переговорів Білл Ніколсон у грудні 1961 року придбав Грівза для «Тоттенхем Хотспур» за £99,999. Така незвичайна ціна пояснюється бажанням позбавити Грівза від тиску бути першим британським футболістом вартістю понад £100,000. Він приєднався до «шпор» якраз після того, як вони вперше в Англії у 20-му столітті зробили дубль: за один сезон виграли перший дивізіон і Кубок Англії. Вперше на поле у футболці «шпор» він вийшов 9 грудня 1961 року в матчі проти резерву «Плімут Аргайл» на , що завершився перемогою 4-1, а сам Грівз відзначився двічі. У своєму дебютному матчі за першу команду він забив хет-трик, зокрема ударом ножицями, а його команда з рахунком 5-2 перемогла «Блекпул» на «Вайт Харт Лейн». Потім нападник зіграв проти «Бенфіки» в півфіналі Кубка європейських чемпіонів, в першому матчі на Ештадіу да Луш його гол не зарахували через офсайд, і в матчі відповіді історія з офсайдом повторилась. Грівз зіграв у всіх семи матчах клубу на Кубок Англії, забивши дев'ять м'ячів. На своєму шляху команда обіграла «Бірмінгем Сіті» (після перегравання), «Плімут Аргайл», Вест Бромвіч, Астон Віллу і Манчестер Юнайтед, дійшовши до фіналу Кубка Англії 1962, в якому зустрічалась з Бернлі на «Вемблі». На 3-й хвилині матчу проти Бернлі Грівз відкрив рахунок, вдаривши низом з гострого кута повз воротаря , і «шпори» перемогли з рахунком 3-1. Чемпіонат 1961-1962 команда завершила на третьому місці, на чотири очки позаду чемпіонів Іпсвіч Таун.
Грівз забив двічі у фіналі Суперкубка Англії 1962, коли на Портман Роуд «шпори» здобули перемогу над «Іпсвіч» з рахунком 5-1. У сезоні 1962-1963 Грівз забив хет-трики у матчах проти «Манчестер Юнайтед», «Іпсвіч Таун» і «Ліверпуля», а також чотири голи в матчі проти Ноттінгем Форест, що завершився перемогою 9-2. «Шпори» фінішували в чемпіонаті на другому місці, на шість очок позаду чемпіонів «Евертона». Грівз забив 37 голів у 41 матчах, посівши перше місце в суперечці бомбардирів. У Кубку володарів кубків «Тоттенгем» обіграв «Рейнджерс» (Шотландія), «Слован» (ЧРСР) і ОФК Белград (Югославія), досягнувши фіналу, у якому зустрівся з мадридським «Атлетіко» на стадіоні Де Кейп. У першому матчі півфіналу проти Белград у Белграді суддя вилучив Грівза з поля за агресивну поведінку (його перша і єдина червона картка) після спроби вдарити центрбека Благомира Кривокуцу. Грівз відбув один матч дискваліфікації й зміг зіграти у фіналі, де відкрив рахунок після гольового пасу від Кліффа Джонса, потім забив четвертий гол, а команда перемогла 5-1 (решту голів забили і ). Вигравши змагання, «Тоттенгем» став першою Британською командою, яка здобула європейський трофей.
Головний тренер Білл Ніколсон і його помічник Едді Бейлі тоді розпочали перехідний період на «Вайт Гарт Лейн» – ключові гравці, як-от Денні Бленчфлауер, і Дейв Макай покинули клуб упродовж кількох років і потребували заміни. Водночас Грівз залишався стабільним бомбардиром, і в сезоні 1963-1964 записав хет-трики в переможних матчах проти Ноттінгем Форест, Блекпул, Бірмінгем Сіті і Блекберн Роверз. «Шпори» завершили сезон на четвертому місці, на шість пунктів позаду чемпіона «Ліверпуля", і вилетіли на початкових стадіях з Кубка Англії та Кубка кубків. Нападник забив 35 м'ячів у 41 матчі, знову завершивши сезон у ранзі найкращого бомбардира. Партнер по нападу Боббі Сміт покинув клуб влітку. Хоча футболіст відчув втрату, але його новий тандем з новачком Аланом Гілзіном був ще ефективнішим.
«Шпори» фінішували шостими в сезоні 1964-65, а Грівз забив 29 м'ячів у 41 матчі, поділивши першість бомбардирів з Енді Маківоєм. Він також зробив два хет-трики в Кубку Англії проти Торкі Юнайтед та Іпсвіч Таун – довівши загальну кількість до 35 голів у 45 матчах. Він пропустив три місяці на початку сезону 1965-66 після того, як йому поставили діагноз гепатит, але відновився до кінця сезону, забивши 16 м'ячів в 31-му матчі й ставши найкращим бомбардиром клубу. Сам клуб посів у чемпіонаті восьме місце й не зміг пройти п'ятий раунд Кубка Англії.