Націона́льна філармо́нія Украї́ни (in English: The National Philharmonic of Ukraine)— концертна організація, розташована в Києві.
У 1882 році на Олександрівському (нині Володимирському) узвозі збудовано двоповерховий будинок – клуб Купецького зібрання, який згодом відіграв центральну роль у культурному житті міста Київ. Його проєкт і авторський нагляд за будівництвом здійснював відомий архітектор В. Ніколаєв. Зал із колонами і нині має чудову акустику, але вже в перші роки його існування тут відбувалися концерти.
Дорадянський період 1863 рік ознаменований заснуванням Київського відділення Імператорського Російського музичного товариства в Україні (Київське відділення РМТ). Цей же 1863 рік став відліком концертних сезонів нової концертної організації (нині – Національної філармонії України). Серед його організаторів – Р. Пфеніг, П. Селецький, М. Рігельман. Із діяльністю Київського відділення РМТ пов’язано багато славетних імен діячів музичної культури Києва. Зокрема, у 1888–1912 роках його головою був О. Виноградський. Його знали не лише у Києві, але й в Європі як самобутнього диригента симфонічного оркестру, яким він керував від 1889 року.
Активну участь у діяльності цього товариства брав М. Лисенко, який не лише був у складі керівного органу, але й мав виступи як блискучий піаніст, як хоровий диригент і керівник створеного ним музично-хорового товариства «Київський Боян», як композитор (зокрема, у 1903 році у залі Будинку Купецького зібрання відбулося святкування 40-річчя творчої діяльності М. В. Лисенка; у 1914 році – був виконаний антракт до четвертої дії опери «Тарас Бульба» М. Лисенка симфонічним оркестром РМТ під керуванням Р. Глієра).
Піаніст В. Пухальський знайомив київську публіку із кращими зразками світової музичної літератури, зокрема з творами Л. ван Бетховена, Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Ліста та ін.
На початку ХХ століття композитор Р. Глієр постійно виступав у Києві як диригент, і під його орудою можна було почути симфонічні твори К. Дебюссі, С. Франка, Е. Лало, К. Сен-Санса, С. Рахманінова, О. Скрябіна, а також – твори київських композиторів Є. Риба, М. Тутковського, В. Пухальського. Зокрема, 18 листопада 1916 року Р. Глієр провів тут симфонічний концерт.
Серед знакових подій, що відбувалися у приміщенні Будинку Купецького зібрання у першій третині ХХ століття, відмітимо:
1. студентський хор Київського університету Святого Володимира під керуванням О. Кошиця на різдвяному концерті 29 грудня 1916 року представив «Щедрик» М. Леонтовича, з прем’єри якого розпочалася славетна історія музичного бренду України, що згодом перетворився на найпопулярніший різдвяний хіт — Carol of the Bells.
2. Всеукраїнський національний конгрес (квітень 1917 року) – перший вияв українського руху на теренах України (на якому, зокрема, Українська Центральна Рада з київської організації перетворилася на загальноукраїнський законний орган влади). У конгресі взяли участь провідні українські культурні та громадські діячі: М. Грушевський, В. Винниченко, Ф. Крижанівський, С. Єфремов, І. Шраг, П. Стебницький, Д. Дорошенко, М. Лівицький, Л. Старицька-Черняхівська, С. Ерастов, Є. Чикаленко.
3. концерти камерної та хорової музики українських і західних композиторів Музичного товариства імені Миколи Леонтовича (1921).
Радянські часи У 1923 році в приміщенні Купецького зібрання розпочала діяльність Українська радянська філармонія виступом симфонічного оркестру під орудою Л. Штейнберга. Упродовж 1927–1934 років Українська радянська філармонія працювала в Харкові (у зв’язку з перенесенням столиці України до м. Харків), а у 1934 році повернулася до Києва. У 1937 році створено Державний симфонічний оркестр УРСР ( нині Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України), яким керував Н. Рахлін. Державний симфонічний оркестр УРСР був постійним учасником концертних програм філармонії, брав участь у роботі музичного лекторію. Оркестром керували: Г. Адлер, Л. Брагінський, М. Канерштейн, С. Турчак, В. Кожухар, Ф. Глущенко, І. Блажков, Т. Кухар, І. Гамкало, нині очолює колектив В. Сіренко.
Із початком Другої світової війни діяльність філармонії було припинено. Після звільнення Києва від фашистських загарбників у 1943 році – відновлено. На той час філармонія мала назву «Українська державна філармонія». Згодом, назва та її підпорядкованість, змінювалася багато разів. Філармонія була і обласною, і Українською республіканською, і Київською державною аж поки у 1994 році Указом Президента України їй було надано статус національної, а у 1997 році – уточнено назву «Національна філармонія України». У 1962 році Колонному залу присвоєно ім’я М. В. Лисенка.
У післявоєнні роки у концертному складі філармонії з’явилися нові творчі колективи:
– Квартет баяністів імені М. Різоля (1939; перший славетний склад: М. Різоль, М. і Р. Білецькі, І. Журомський. Згодом І. Журомського замінив учень М. Різоля А. Тихончук. У 1992 році квартет очолив учень М. Різоля – С. Грінченко. З ним у квартеті грали А. Тихончук, В. Самофалов і В. Одінцов. З 1999 року до складу квартету увійшли молоді талановиті музиканти – О. Шиян, Р. Молоченко, а з 2002 року – І. Саєнко. У 2016 році до складу доєднався О. Коломоєць. Із 2024 року квартет продовжує свою діяльність у складі: О. Шиян, Р. Молоченко, В. Мосейчук та І. Харченко);
– Жіночий вокальний ансамбль «Мрія» (1965–1985) під орудою І. Поклада;
– лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1977) Квартет імені М. Лисенка (у період 1951–1963-х, 1972–1986-х; від 1962 – Струнний квартет імені М. Лисенка Київської державної філармонії, ім’я присуджено до 120-річного ювілею класика. У складі квартету у різні роки були: О. Кравчук, А. Баженов (І скрипка), А. Сікалов, Б. Скворцов, А. Баженов, Б. Криса, (ІІ скрипка), Р. Гураль, С. Кочарян, Ю. Холодов (альт), Л. Краснощок, В. Боровик, В. Потапов, В. Гайдук (віолончель);
– Квартет імені М. Леонтовича (1971–1991). У складі квартету до 1991 року працювали: О. Клочков (1971–1973, перша скрипка), С. Кобець (1971–1973, друга скрипка, 1973–1991, І скрипка), О. Панов (1977–1983), Ю. Харенко (від 1983; обидва – друга скрипка), А. Винокуров (1970-ті, друга скрипка), Г. Вайнштейн (1971–1980), В. Барабанов (1980–1991) (альт), В. Пантелеєв (1971–1991, віолончель);
– Тріо бандуристок Київської державної філармонії (1953–1988) у складі солісток–вокалісток (бандуристок): Н. Павленко, В. Третякової, Т. Поліщук, упродовж 1962–1988 років на зміну Т. Поліщук до тріо прийшла Н. Москвіна);
– Тріо бандуристок «Дніпрянка» (1965–1997) у складі солісток–вокалісток (бандуристок): Е. Миронюк (Пилипенко), В. Пархоменко, Ю. Гамової;
– Вокальний квартет «Явір» (1966–1973). У різні роки до складу квартету входили: Є. Ігнатов (тенор 1), А. Маховський (тенор 1), О. Харченко (тенор 1), І. Борко (тенор 1), Ю. Бадун (тенор 1), М. Гуменюк (тенор 2), Є. Пруткін (тенор 2), Є. Бельський (тенор 2), М. Варенюк (тенор 2), В. Дідух (баритон), В. Реус (бас), Р. Іванський (баян, фортепіано, концертмейстер), А. Мамалига, С. Боровик (баян, концертмейстер);
– лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1975) Тріо бандуристок Київської державної філармонії (1972–1993) у складі солісток–вокалісток (бандуристок): М. Голенко, Т. Гриценко, Н. Писаренко;
– Вокальне тріо бандуристок «Українка» (1974–2021) у складі Р. Горбатенко, сестер Лідії Криворотової (Колос) та Любові Криворотової;
– Камерний ансамбль «Боровик–тріо» (1975–1990): Е. Ідельчук (скрипка), В. Боровик (віолончель), І. Боровик (фортепіано);
– Камерний ансамбль «Гармонія» (1976–1991) під керівництвом О. Кудряшова;
– Інструментальний ансамбль «Рапсодія» (1973–1992) (керівники – Григорій Пекаровський (1973–1983), Олександр Осадчий (1983–1992).
У 1972 році до творчого складу Київської державної філармонії ввійшов Київський камерний оркестр, заснований А. Шароєвим у 1963 році (художніми керівниками колективу також були: І. Блажков, А. Винокуров, Р. Кофман, М. Дядюра, нині – Н. Пономарчук).
У 1980 році концертною одиницею філармонії став ансамбль народних інструментів «Рідні наспіви» під орудою Є. Чорнокондратенка. Знаний в Україні та за її межами колектив розпочав свій творчий шлях у 1975 році у Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського як секстет. У 1978 -му – офіційно отримав назву «Рідні наспіви». За період існування колективу (1975–2025) до складу виконавців входили відомі музиканти: С. Грінченко (баян), Ю. Федоров (баян), Н. Проценко, І. Орлова, Т. Семенова, Л. Матвійчук (домра), Г. Лещенко, Н. Пилаєва, Н. Марунич, Г. Остапенко (домри, кобзи), І. Бідненко, О. Немеш (бандура), В. Чорнокондратенко (кобза, балалайка, сопілка), О. Іванов (баян, контрабас), В. Мацко (цимбали, ударні), Б. Матвійчук (духові інструменти). У різні роки ансамблем керували Є. Чорнокондратенко (1980–1986), А. Мамалиґа (1986–1996), Н. Проценко (1996–2007), Ю. Карнаух (2007–2025). Протягом усієї історії колективу музичним керівником–консультантом був Ю. Алексик.
Згодом творчий колектив філармонії поповнився:
– Київським фортепіанним тріо (1979–1989) (склад ансамблю: В’ячеслав Новиков (фортепіано), Анатолій Мельников (скрипка), В’ячеслав Пономарьов (віолончель);
– фольклорним ансамблем «Веселі музики» (1988). Ансамбль був створений у 1981 році студентами музично-педагогічного факультету Київського державного педагогічного інституту імені А. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). У 1983 році ансамбль працював у штаті при Київському об’єднанні музичних ансамблів. Від 1988 року ансамбль працює в Національної філармонії України. Від початку його існування у колективі працюють: П. Бугар (народні духові інструменти, спів), В. Почко (1981–2009, спів, скрипка), Ю. Різоль (ударні інструменти, спів), С. Хитряков (баян, спів, аранжувальник, художній керівник), О. Чух (контрабас, спів). Від 2010 року в ансамблі В. Почка замінив В. Голуб (спів, скрипка);
– камерно-інструментальним ансамблем «Дивограй» (1988) під керівництвом В. Чорнокондратенка. До складу ансамблю у різні періоди входили: Є. Чорнокондратенко (1988–2003; сопілка, ударні, кобза–бас), Н. Чорнокондратенко (домра), В. Дармостук (1988–2002, акордеон, баян), О. Фенюк (1991–2002, скрипка); В. Марунич (2002–2011, баян), Р. Онисків (від 2011, баян), О. Чорнокондратенко (від 2002, скрипка), В. Кириєнко (2003–2022, кобза–бас), М. Бандура (від 2022, кобза–бас);
– камерно-інструментальним квартетом «Джерело» (1992–2024) (керівник – Є. Черказова (акордеон), В. Левицький, В. Видмідський (домра), О. Олексієнко (кобза–бас; 1995–2001 та 2023–2024 – С. Ігнатенко, кобза-бас);
– квартетом гітаристів «Київ» (1992). Засновник і керівник колективу В. Шаруєв (1992–2024). Нині у складі ансамблю: Р. Черемних, О. Григорович, М. Садлова (від 2024 року – керівник), С. Свірський;
– хореографічним ансамблем «Терен» (1996). Заснований у 1990 році артистами провідних хореографічних колективів. Керівниками ансамблю балету були: М. Шамков (1990–1993), О. Суханов (1993–2000), В. Сучак (2001–2004), Є. Дралов (2004–2024). У складі ансамблю у період 1990–2004-х працювали: О. Суханов, І. Легкобіт, С. Прус, Г. Сучак, В. Сучак, Н. Дралова, Є. Дралов, Я. Мігашко. Упродовж 2004–2024-х років: О. Шалько, С. Кийко, О. Крижанівська, О. Васильєв, І. Короленко, Є. Костомаров, Л. Куянов (2000-ні), А. Матюніна, Д. Геращенко, В. Виповський, О. Коротков, О. Ковальчук, І. Окропірідзе, Я. Блажко, Д. Коваль (2020-ті);
– дуетом солістів (1997–2024): Г. Сафонов (скрипка), О. Строган (фортепіано);
– струнним квартетом «Каприс-Класік» (1997). Засновниця і керівниця – Л. Круглікова (Грушковська) (1997–2022, альт), О. Савченко (2022–2025, скрипка). Також у незмінному складі квартету були: Т. Хоменко (скрипка), Є. Дячук (віолончель);