Набуха́ння (набрякання) (, , ) — властивість твердих тіл, зокрема, мінералів, глинистих порід збільшуватися в об'ємі внаслідок поглинання води.
Загальна характеристика
Характеризується коефіцієнтом набухання, який дорівнює відношенню об’єму набухлої породи до її первісного об’єму. Набухання відбувається внаслідок проникнення води між пакетами кристалічних ґраток мінералів. Найбільшу здатність до набухання звичайно мають глини та глинисті сланці. Коефіцієнт набухання глин коливається від 2 до 1,5, супісків — від 1,5 до 1,05. Для пісків коефіцієнт набухання дорівнює 1. Набухання гірських порід приводить до деформації виробок, руйнування кріплення, зсування залізничної колії та ін.
Набухання залежить від мінерального і зернового складу порід.
Найбільше набухають глини, що містять мінерали групи монтморилоніту (монтморилоніт, нонтроніт, бейделіт), найменше — каолінітові глини.
Набухання глинистих компонентів
Набухання глинистих компонентів, (; ; ) — явище збільшення об’єму глинистих компонентів (особливо монтморилонітових) при зіткненні із запомповуваними у нафтовий пласт (прісними) водами, що призводить до закупорювання пор колектора і, як наслідок, до зменшення проникності порід.
Набухання пояснюється наявністю подвійного електричного шару (ПЕШ) на поверхні частинок, що занурені у воду. При достатньо близькій відстані поверхонь, що мають однаковий за знаком і будовою подвійний шар іонів, периферійні частинки обох іонних шарів взаємно перекриваються. Внаслідок того, що вони мають один знак, виникають сили взаємного електричного відштовхування, які розсовують частинки. Таким чином, чим більша поверхнева енергія частинок, тим більше набухання глин.
Син. – розбухання глинистих компонентів.
Література
Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004. Смирнов В. О., Білецький В. С. Гравітаційні процеси збагачення корисних копалин. Навчальний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, — 2005. — 300 с.