Дру́га кни́га Царі́в (2. Цар.; ІІ Царів) — книга Старого Завіту Біблії та Танаху. У Септуагінті і в православному каноні відповідає Четвертій книзі Царств.
Історія розділених царств Після двох книг Самуїла у Старому Завіті слідують дві книги Царів. У книгах Самуїла започатковано історію єврейської монархії, тоді як у книгах Царів оповідається про її послідовний розвиток, розпад і занепад.
Увесь час (близько 400 років) панування царів в історії вибраного народу можна поділити на 3 періоди: царювання Соломона 973—922 роки до н. е. розпад царства — аж до здобуття Самарії, столиці Ізраїля, Салманассаром V та Саргоном ІІ, 721 рік до н. е. історія малого царства Юди — аж до падіння Єрусалима за Навуходоносора, 587 рік до н. е.
Книги Царів — анонімний твір. Приписування їх пророкові Єремії безпідставне. Книги виникали поступово, кожне наступне видання включало нові традиції та оповідання. Перше видання ймовірно з'явилося після смерті Йосії під Меґіддо, і його метою було ствердити, що всі лиха народу — від того, що він забув закони Мойсея. Остання редакція була зроблена під час неволі або ж невдовзі після неї
У двох книгах Царів автор описує не тільки історію кожного царя, але й історію релігії, зокрема збереження чистого монотеїзму. Оцінку кожному цареві дано з погляду його ставлення до правдивої віри та культу єдиного Господа. Поділ на дві книги слідує із традиції Септуагінти і можливо пов'язане просто із довжиною сувоя тексту. Грецькі тексти в силу побудови речень займають більше місця у як єврейський текст (коротші слова, без голосних букв).
Друга книга Царів продовжує історію розділених царств після смерті царя Соломона — Ізраїля та Юдеї аж до зруйнування Самарії у . За цим слідує історія Юди аж до падіння Єрусалима та пізнішого помилування царя Йоахина.
Розділи Другої книги Царів Глави 1-2 містять продовження життєпису Ахазії та пророка Іллі і розповідають про взяття пророка на небо у вогненній колісниці. Глави 2-9 оповідають про служіння Єлисея, його силу віри та зроблені ним чудеса. Глава 10 Єгу — цар Ізраїля, і як він убив синів Ахава і жерців Ваала. Глави 11-13 розповідають про царювання Йоаса, і смерть Єлисея. Глава 14 присвячена правлінню Амасії, Юдейського царя і Єровоама II, царя Ізраїлю. Глава 15 містить розповідь про різних царів, що правили Ізраїлем та Юдеєю, часто в злобі. Глава 16 присвячена царюванню Ахаза, царя юдейського. Глава 17 описує руйнування Ізраїльського царства ассирійцями в 722 за царювання Осії, і пояснює походження самаритян. Глави 18-20 розповідають про життя Єзекії, царя юдейського і пророка Ісаю. Глави 21-23 описують послідовно правління кількох царів Юдеї, Манассії, Амона, Йосії і Єгоахаза. За традицією, Манассія несе відповідальність за мучеництво Ісаї. Йосія був праведним царем, який відновив право серед євреїв. Глави 24 і 25 продовжує розповідь історії Юдеї, з посиланням на правління Йоакима і Седекії, та захоплення Єрусалиму у −586 і вавилонського вигнання, перше та друге виселення юдеїв. Помилування царя Йоахина.
Див. також Царі Ізраїлю Царі Юдеї
Джерела Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005. А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 111. ISBN 966-561-379-0
Посилання Друга книга царів. Біблія у перекладі Івана Хоменка