Азато́т (; ; ) — в творах Говарда Лавкрафта та інших авторів — верховний бог пантеону міфів Ктулху. Серед його епітетів присутні такі як «сліпий божевільний бог», «султан демонів, що вічно жує» і «ядерний хаос». У творах Лавкрафта Азатот вперше згадується в романі «Сновидні пошуки незвіданого Кадата» (1927).
Місце в пантеоні Міфів Ктулху Азатоту приписується місце верховного бога Міфів Ктулху, який повеліває Великими Древніми. Епітет «ядерний», даний Лавкрафтом, підкреслює центральну роль Азатота. Сам він перебуває в нескінченності, оточений сонмом позбавлених розуму молодших богів. Азатот є творцем всього сущого, однак його суть — це хаос постійного створення і руйнування. З цієї причини він байдужий до всесвіту і не є ні добром, ні злом.
Азатот в літературі
Першим відомим записом Лавкрафта, в якому йде мова про Азатота, є зроблена ним у 1919 році для самого себе нотатка такого змісту: «Азатот — страшне ім'я» (). Письменник та редактор міфів Роберт Прайс доводить, що Лавкрафт міг скомпонувати біблійські назви Анатот (, рідне місто Єремії) та Азазель (, демон, якому приносився в жертву офірний цап, — згадується Лавкрафтом в «Данвінічському жаху»H. P. Lovecraft, «The Dunwich Horror» , The Dunwich Horror and Others, p. 158.). Як істота, Азатот вперше з'являється в «Сомнамбулічному пошуку Незвіданого Кадату»H. P. Lovecraft, «The Dream-Quest of Unknown Kadath», in At The Mountains of Madness, p. 308..
Примітки
Джерела Harms, Daniel (1998). The Encyclopedia Cthulhiana (2nd ed. ed.). Oakland, CA: Chaosium. ISBN 1-56882-119-0.