Дисона́нс (від — різноголосий, різнозвучний) у віршуванні — вид римувального співзвуччя, у якому збігаються приголосні, але не збігаються наголошені голосні, наприклад: слово — слава. Дисонанс увійшов у поетичну практику лише в 20 столітті як рідкісний, але виразний прийом. Використання дисонансів характерне для поезії Емми Андієвської.
Джерела Дисонанс у Великій радянській енциклопедії «Енциклопедичен речник на литературните термини»/ Иван Богданов, Издателство «Петър Берон», София 1993 г.()
Див. також Дисонанс (музика) Когнітивний дисонанс Посилання