Азрієль (Ізраїль) Гільдесгаймер (, ) (1820, Гальберштадт, Королівство Пруссія — 1889, Берлін, Німецька імперія) — рабин, доктор філософії, один із засновників ортодоксального модернізму в юдаїзмі, заснував Берлінську рабинську семінарію.
Історична обстановка У XVIII столітті на тлі доби Просвітництва у середовищі німецьких євреїв виник рух Гаскала (Єврейська просвіта), розпочатий Мойсеєм Мендельсоном. Доволі швидко з'ясувалось, що на практиці прагнення набути європейської культури та інтегруватись у суспільстві приводить багатьох євреїв до повної асиміляції,«Гаскала» у Єврейській енциклопедії Брокгауза-Ефрона а іноді й переходу у християнство. Найближчий учень Мендельсона здійснив спробу перейти у християнство, відмовившись, однак, від деяких його догматів. Цю спробу було відкинуто лютеранською церквою. Реально хрестились кілька дітей самого Мендельсона.«A pity of it all. A portrait of German-Jewish Epoch, 1743—1933», Amos Elon, Picador, NY, 2002, pp.33-55, 87-88, 207—208,229,244
Багато рабинів виступали проти Гаскали і намагались її зупинити. Твори Мендельсона були заборонені, наприклад, автором «Нода бе-Єгуда» рабе Єхезкелем Ландау, а рабе Пінхас Горовіц із Франкфурта навіть схвалював їхнє спалювання.HOROWITZ (HORWITZ), PHINEHAS LEVI в Jewish Encyclopedia online
Проте опанування європейської культури ставало поступово все масовішим, з'являлись і євреї, які, як і сам Мендельсон, продовжували додержуватись Тори, попри європейські знання. Поступово зароджувалось уявлення про необхідність деякого поєднання. Так, рабе Шмуель Ландау, син рабе Єхезкеля Ландау, казав про Тору ве дерех ерец — суміщенні двох видів освіти., «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 11. Аж ось, у 1795 році дехто Цві Гірш Кацлін, відданий традиційному юдаїзму філантроп і бізнесмен, пожертвував десять тисяч талерів на створення школи нового типу в Гальберштадті, у 1796 році школа «Хашарат Цві» відкрилась. До 1825 року вона була вже провідною школою в місті, а ще за два роки, у 1827 році, школа відчинила двері та для дівчат. Ймовірно, це була перша єврейська ортодоксальна школа, де могли навчатись дівчата. Викладання велось німецькою, до програми школи входили такі єврейські дисципліни, як Танах (єврейська Біблія) з традиційними коментарями, Талмуд, а також світські предмети, які дозволяли вступити до гімназії. Особливо здібні вивчали також французьку й латину.David Ellenson, «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 13
Біографія
Ранні роки Азрієль Гільдесгаймер народився в родині спадкових рабинів у 1820 році в Гальберштадті, який з 1815 року належав до Пруссії. Батько майбутнього рабе Азрієля, рабин Мозес Галія, навчався у рабе Пінхаса Горовіца, у якого навчався і Хатам Софер., «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стр. 6.. Як зазначено вище, і рабе П. Горовіц, і багато інших рабинів категорично забороняли вивчення світських предметів у надії зупинити рух Єврейської просвіти (Гаскала).David Ellenson, «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 117«Tradition and Crisis: Jewish Society at the End of the Middle Ages», Jacob Katz, 183—198. Менахот 99Б
З усім тим, через мінливу культурну та громадську обстанову можна оцінити рішення рабе Мойсея Галія віддати свого сина Азрієля в «Хашарат Цві» всупереч позиції свого рабина П. Горовіца.HOROWITZ (HORWITZ), PHINEHAS LEVI Jewish Encyclopedia online: he opposed creation of a secular school Батько помер, коли Азрієлю було дванадцять років, і виховання продовжив старший брат Авраам. Коли Азрієлю виповнилось 17, брат відправив його навчатись до єшиви.David Ellenson, «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 14
Єшива та університет Як єшива була обрана єшива в Альтоні під керівництвом рабе Якова Еттлінгера (1798—1871). Альтона до самого 1864 року належала Данії, нині вона є частиною Гамбурга. Хоча єшива займалась тільки єврейськими предметами, раб Еттлінгер проводив заняття німецькою, а сам проходив курс у німецькому університеті. У тій самій єшиві навчався і рабин Шимшон Рафаель Гірш. Тим самим, рабе Еттлінгер через двох своїх видатних учнів чинив величезний вплив на розвиток юдаїзму у другій половині XIX століття.Еттлінгер, Яків «Єврейська енциклопедія Брокгауз-Ефрон» У пізніші роки він підтримував ідею створення рабинської семінарії. Рабе Гільдесгаймер навчався в єшиві надзвичайно інтенсивно та зберіг на довгі роки до самої смерті свого вчителя теплі відносини з ним за типом видатний рабе — улюблений учень. В останні роки в єшиві рабе Еттлінгер надав своєму учню дозвіл слухати лекції з філософії рабе Ісака Бернайса (відомий як Хахам Бернайс). Останній був головним рабином Гамбурга та провів у 1822 році реформу традиційних шкіл «Талмуд-тора», включивши такі предмети, як німецька мова, географія, природознавство та історія. Він також був першим ортодоксальним рабином у Німеччині, що виступав німецькою.Bernays, Isaac , Jewish EncyclopediaБернайс, Ісак (рабин) в Єврейській енциклопедії Брокгауза та Ефрона
Під впливом своїх вчителів молодий рабин Азрієль Гільдесгаймер отримав 1840 року диплом гімназії у рідному місті та вступає до Берлінського університету, у 1842 році переходить до Університету в Галле. Вивчав семітські мови, філософію, історію. Серед викладачів — (1786—1842), автор граматики івриту, яка зберегла наукове значення донині. 1844 року у тому ж Університеті Галле-Віттенберга здобув ступінь доктора філософіїHILDESHEIMER, ISRAEL (AZRIEL) , Jewish Encyclopaedia online і став одним з небагатьох рабинів — власників вченого звання. Рукопис дисертації зник, але за статтями Гільдесгаймера в наукових журналах можна зрозуміти, що темою дисертації під назвою «Про правильну інтерпретацію Біблії» було дослідження Септуагінти.
Опанування європейської культури не зводилось до наукових ступенів. За свідченням дочки Естер, Гільдесгаймер любив німецьку літературу та класичну музику, співав з домашніми класичних німецьких пісень (Lieder); апофеозом завжди була пісня Роберта Шумана «Два гренадери» на слова Генріха Гейне.Esther Calvary. «Kindheitserringerungen» (Дитячі спогади), Bulletin des Leo Baeck Instituts, 8,(1959):187 Німецька була для Гільдесгаймера рідною, одягався рабин по-європейському, що іноді спричиняло роздратування колег-рабинів.
Початок рабинської діяльності Після завершення навчання він повернувся в Гальберштадт у 1846 році й уклав шлюб з Генрієттою Гірш, дівчиною з заможної родини. Гільдесгаймер вже мав репутацію блискучого талмудиста, що показує, наприклад, запрошення у 1851 році від рабина Катава Софера, сина вищезгаданого рабина Хатама Софера, зайняти пост другого рабина в Пресбурзі; цю пропозицію Гільдесгаймер відхилив. У рідному місті він успадкував посаду померлого брата — секретар громади.
У 1847 році в Гальберштадті розгорнулись події, які показали, що Гільдесгаймер гарно орієнтується в сучасному йому суспільстві. Було прийнято закон, що євреї можуть звернутись до влади з проханням відокремитись від громади. На той час цей закон слугував інтересам групи євреїв-реформістів, які й звернулись до влади з проханням про відокремлення від традиційної громади. Місцевий рабин Левіан, який розмовляв тільки їдишем, уродженець Польщі, діяв за класичними зразками. Він звинуватив групу, що відкололась, у намірах хреститись або бути гіршими за вихрестів, а саме ухилитись від покладеного на всю громаду тягаря вигнання. Гільдесгаймер зрозумів, що справа зовсім не у хрещенні, а у бажанні інтегруватись у суспільстві, зокрема, шляхом спрощення культу, що, він вважав, було результатом впливу Людвіга Філіпсона (), відомого реформіста. Відповідно до цього він написав до влади петицію зовсім іншого сенсу, німецькою, без інвектив і без ідеї релігійного примусу. Він вказав на давню історію самоврядування громади, запропонував їй діяти й надалі, а дії вигнанців пояснив прагненням не сплачувати громадський податок. Звинувачення було не в єресі, а у спробі відокремитись від громади, й петиція мала успіх.
Наступним викликом стала участь у конференції в Магдебурзі. Там Гільдесгаймер і його шурин Йозеф Гірш склали опозицію Філіпсону, який запропонував створити окремі синагогальні громади зі свободою вносити зміни до служби. Гільдесгаймер та інші ортодокси залишили конференцію перед голосуванням. Гільдесгаймер написав потім статті, де аргументовано розкрив процедурні порушення конференції. Ці події принесли Гільдесгаймеру репутацію захисника ортодоксії.стор. 28-32 Невдовзі після цього, а саме 1851 року, надійшло запрошення зайняти рабинську посаду в Айзенштадті в Австрії (на той час Угорщина).Єврейська енциклопедія
Глава єшиви в Угорщині Громада Айзенштадта налічувала близько 150 родин, здебільшого — ортодоксальних євреїв, хоч були й неологи, як реформісти йменували себе в Угорщині.Єврейська енциклопедія. Реформізм в юдаїзмі Консервативніші елементи заперечували проти запрошення Гільдесгаймера через світську освіту останнього. Перемогла друга частина, яка вбачала в цьому, навпаки, перевагу. Сам Гільдесгаймер писав у той час, що «ортодоксію може врятувати тільки рабин, який тримає Тору в одній руці, а потреби сучасності — в іншій.»Листи Гільдесгаймера, лист 3 івритською версією Посада рабина була вакантною одинадцять років, і ось тепер громада запросила Гільдесгаймера й погодилась утримувати також десятьох учнів майбутньої єшиви. Так рабе Азрієль став не тільки рабином міста, але і главою єшиви.
Він вирішив, у згоді з лідерами громади, що єшива буде сполучати традиційні єврейські предмети зі світськими, а викладання буде вестись державною мовою. Так Гільдесгаймер створив 1851 року першу єшиву нового зразка. Сам Гільдесгаймер давав по 35-40 уроків на тиждень: німецька, література, історія, математика, а головне — Талмуд для прогресивних учнів.Гільдесгеймер, Ізраїль у Єврейській Енциклопедії Брокгауза та Ефрона В учнів тиждень складався з 51-53 годин, з розкладу видно, що Тора була головним предметом: 35 годин відводилось під єврейські заняття (30 — Талмуд і кодекси, 2-3 — Танах, 2-3 — граматика івриту), решта часу розподілялась так: п'ять годин на математику, 3 години на німецьку, 2-3 години на латину, 2 — на угорську, по одній годині на давньогрецьку, географію, історію та природознавство. Було створено івритський клуб і використання івриту у розмові заохочувалось.David Ellenson, «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 130—134
Успішний початок було затьмарено доносом деяких ультраортодоксів владі, в якому йшлося, що єшива приховує в собі небезпеку революції для юдаїзму та влади. Єшиву було закрито, але тільки на 24 години. Єшива мала успіх, у 1858 році в ній було 39 учнів; у 1868 — 115 учнів з усієї Європи, а один — навіть з Америки; у 1869 році, останньому році Гільдесгаймера в Угорщині, — 134, й поступалась вона тільки єшиві рабе Софера у Пресбурзі. За задумом Гільдесгаймера, єшива готувала захисників ортодоксії, але таких, яких будуть поважати і противники. Ультраортодокси не прийняли, однак, нову єшиву, де вивчали світські предмети. Відомий угорський рабин наклав на Гільдесгаймера херем (відлучення),Гільдесгаймер. Листи. 50. а його тесть Гіллель Ліхтенштейн называв Гільдесгаймера лицеміром та брехуном і навіть порівняв зі «свинею, яка показує роздвоєні копита». Гільдесгаймер, у свою чергу, оголосив хасидизм забобонним і неавтентичним юдаїзмом.David Ellenson, «Rabbi Esriel Hildesheimer and the Creation of a Modern Jewish Orthodoxy», стор. 52