Вдови́на ле́пта (вдови́чина ле́пта) — вираз із Біблії, що став крилатим. В сучасній інтерпретації вираз — «внести свою лепту» означає: зробити посильний внесок в якусь справу.
Генезис поняття
Лепта — це дрібна, розмінна монета в грецькомовному світі. Перекладається, як «малий», «тонкий». В даному випадку мались на увазі найдрібніші римські монети, що так називались в регіонах Римської імперії, де була поширена грецька мова.
Опис цієї відомої історії міститься в () і в (). Ісус Христос разом зі своїми учнями сидів навпроти скарбниці храму та дивився, як люди кидали мідні монети до скарбниці. Заможні люди жертвували багато монет, а бідна вдова змогла пожертвувати тільки дві лепти. Побачивши це Ісус промовив до своїх учнів:
В даному випадку Ісус Христос оцінював не пожертвування саме по собі, а те чим людина може пожертвувати заради Господа.
Образ вдовиної лепти в культурі У російської поетеси другої половини XIX століття Ольги Чюміної є поезія під назвою «Вдовина лепта».
У Олександра Пушкіна є така цитата у вірші «Мордовину»:
Біблійна історія послужила сюжетом картин Жуау Зеферіну да Кошта «Обол (лепта) вдови» (1876), Джеймса Тіссо «Вдовина лепта», що написана між 1886 та 1894 роками, Лудовіко Мацоліно фреска «Мойсей і скрижалі закону» (1525-1530) з елементом сюжету про вдовину лепту праворуч.
Див. також 30 срібняків
Примітки
Посилання