Після нас хоч потоп ( або après moi, le déluge) — крилата фраза, вперше вжита після принизливої для французів поразки при Росбаху. Є два варіанти інтерпретації цих слів.
Зазвичай, зокрема у пострадянському середовищі, це перекладають як: після нас хай гине весь світ і приписують маркізі де Помпадур, коханці Людовика XV. У цьому значенні фраза стала символом політики широких витрат, яку проводив Людовик. Приводять цитату на позначення самовбивчої або недалекоглядної політики, здійсненої проти інтересів народу, критикуючи одноосібну владу. Можуть бути сумніви з приводу того, як принизлива битва при Росбаху могла надихнути маркізу де Помпадур на такі легковажні і зверхні слова. З іншого боку такий переклад фрази у пострадянському середовищі пояснюється тим, що національні еліти пострадянських держав вчилися переважно по радянським підручникам історії, де до французької монархії ставилися зневажливо. А після розвалу СРСР національні еліти пострадянських держав переглянули лише бачення національних історій, проте не переглядали бачення світової історії.
Друге значення зустрічається в англомовному середовищі: після нас — потоп. Автор цитати в такому значенні може мати на увазі, що його одноосібна влада утримує стабільність у країні. А після зміни влади, наприклад революційним шляхом, почнеться потоп. У цьому значенні, ці слова використовуються для захисту одноосібної влади. Наприклад, Нью-Йорк Таймс:Порушуючи п'ять днів тиші — і фактичну відсутність згадок у контрольованих державою медіа — про найбільші за декілька років протести в Росії, президент Володимир Путін відповів публічно в четвер на адресу національних демонстрацій зі знайомим повідомленням: après moi, le déluge. Виступаючи у північному порту Архангельськ на міжнародному форумі з арктичних питань, пан Путін захищав свою боротьбу з корупцією і застеріг, що такі спалахи гніву, якщо їх не приборкати, можуть привести до хаосу, схожого на той, який стався після повстань Арабської весни.
Значення Сьогодні крилату фразу «після нас хоч потоп» вживають на позначення людей, які відверто споживають ресурси, не повертаючи нічого взамін; не думають про своїх наступників. Зокрема, вислів часто вживається в публіцистиці, у ЗМІ.
Прототипом вислову була старовинна грецька приказка, яку часто в латинському перекладі вживав імператор Тиберій: («після моєї смерті хоч земля змішається з вогнем»).
Див. також Якщо у них немає хліба, нехай їдять тістечка!
Примітки