Гали́на Ві́кторівна Неві́нчана (Пензарєва) (* 8 жовтня 1957, м. Біла Церква Київської області) — українська письменниця, художниця, журналістка, громадська діячка.

Біографія Народилася в м. Біла Церква. Батьки Галини Невінчаної були піддані репресіям в 1940-х роках. Освіта середня. Працювала кореспонденткою білоцерківської газети «Юр'ївська земля», редакторкою дитячого видання товариства Червоного Хреста «Місія добра», редакторкою тижневика «Міська газета». Друкувалася в білоцерківських періодичних виданнях: «Новини Надросся», «Новини Київщини», «Замкова гора», «Копєйка», «Сім'я», «Тема», «Громадська думка».

Як дизайнерка і ілюстраторка працювала художньою редакторкою журналу «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра», керівницею відділу дизайну на ВАТ Білоцерківська друкарня, є авторкою розробки оформлення книжок для видавництва «Зелений пес» (Київ), а також оформила понад три десятки книжок білоцерківських авторів. Редакторка і ілюстраторка видавництва «Люмен».

Членкиня Національної спілки письменників України з 2012 та власниця компаній teploschetchiki.kiev.ua .

Громадська діяльність Галина Невінчана членкиня асоціації німецьких художників України та членкиня спілки німецьких літераторів України.

Художня діяльність

Список основних виставок 1994 — «Поклик Серця», Біла Церква 1995 — «Світ Очима жінки», Біла Церква 1995 — «Місто на Росі», Біла Церква 1997 — «Художник-фотограф», Біла Церква 1997 — «Я — білоцерківчанка», Київ 1998 — «Воскресіння», Біла Церква 1998 — «Філософія фарб», Київ 1999 — «Квіти серед квітів», Біла Церква 1999 — «Цигани Центральної та Східної Європи», Будапешт 2000 — «Дорога до храму», Біла Церква 2000 — «Пам'яті вірні», Біла Церква 2001 — «До 10-річчя Дня Незалежності», Київ, Український дім 2002 — «Українська народна творчість та професійне мистецтво», Софія 2012 — «Озирнись», Біла Церква 2013 — «Різдвяний вернісаж», Київ

Літературна діяльність Стаття «Небезсторонній погляд з середини» опублікована у науково-популярному виданні «Театр як життя» (Б. Ц. видавець О.Пшонковський, 2009). Уривок з роману «Зерна і жорна» був опублікований у антології літераторів «Від імені пам'яті» (Б. Ц. «Альманах „Біла Церква“» — Видавництво «Буква», 2010).

Твори «Півень у фристайлі» (Київ, «Зелений пес», 2008) «Зерна і жорна» (Київ, ВЦ «Просвіта», Б-Ц, «Альманах „Біла Церква“», 2010) «Амури і конкури» (Санкт-Петербург, «Люмен», 2011) «Містечковий бомонд» (Біла Церква, «Буква», 2012) Збірка оповідань «Чужі вікна» (Біла Церква, «Буква», 2012) «Модестова наука, або Де чатує небезпека» (Біла Церква, «Час Змін Інформ», 2017) «Перезавантаження» (Біла Церква, «Час Змін Інформ», 2018)

Особливістю романів Галини Невінчаної є те, що вона бере сюжети з життя своєї родини та знайомих. Творчість Г. Невінчаної різнопланова. Якщо в романі «Півень у фристайлі» описано життя білоцерківської молоді часів розвинутого соціалізму з забороненими принадами у вигляді вживання легких наркотиків, випивкою і сексуальним досвідом, то в романі «Зерна і жорна» показано страхіття сталінських таборів і беззахисність людей перед репресивною системою. На цьому фоні зароджується кохання, яке, зрештою, долає всі перепони. Третій роман «Амури і конкури» є спробою описання життя вчителя у глибинці Російської імперії. В життя головних героїв, які невпинно підіймалися соціальними сходами, виховували дітей, нагло вриваються Велика Світова війна і революція. Жах і кров, під час ламання суспільних устроїв і епохи, не переродили сім'ю українського вчителя.

Нагороди 2012 рік — Міська літературно–мистецька премія імені І.С. Нечуя–Левицького.

Примітки «Знайомтесь: художник — Галина Невінчана, фотограф — Віктор Вінницький» (Журнал «Біла Церква вчора, сьогодні, завтра» № 2, 1997 р.) «Світ очима жінки» (Любов Міщенко, «Новини Надросся», 11.07.1995 р.) «Я — білоцерківчанка» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 12.03.1997 р.) «Краса очима митців» (Тамара Зозуленко, «Замкова гора», 6.08.1997 р.) «Найкраще місто на Землі» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 8.08.1997 р.) «Ісус Христос — супер зірка» (Світлана Володимирова, «Новини Надросся», 7.05.1998 р.) «Залишається пісня любові, залишається небо надії…» (Валентина Храбуст, «Громадська думка», 1.05.1998 р.) «Поклик до світла» (О. Салій, «Київська правда», 22.10.1998 р.) «Дорога до храму йде…через Білу Церкву» (Олена Ярош, «Юр'Ївська земля», 20.01.2000 р.) «Художниці принесли весну» (Г. Ясенко, «Замкова гора», 11.03.2000 р.) «Просто фантастична жінка» (Вікторія Кашуба «Новини Київщини», 13.04.2000 р.) «Півень у фрістайлі» (Наталія Коваль «Наш городок», 13.09.2008 р.) «Чому так гірко плакала вона?» (Олена Литвинова «Копейка», 7.10.2010 р.) «Молчание на островах Архипелага» (Єлена Московченко «Главная», 6.10.2010 р.) «Історія поруч з нами, презентація книги Галини Невінчаної „Зерна і жорна“» (Новини Київщини, 30.09-06-10.2010 р.) «Роман сучасної жінки про сучасну жінку» (Таїна Братченко «Новини Надросся», 04.09—10.09.2008 р.) «Франсуаза Саган у Білій Церкві» (Наталія Вереснева «Копейка», 4.10.2008 р.) «Зерна і жорна» (Олена Ткаченко «Гриф»,19.10.2010) «Дорогою родинної пам'яті» (Таїна Братченко «Юр'ївська земля», 12.01.2012) У лавах НСПУ знову поповнення

Посилання Сайт «Сучасна українська книгосфера» Сайт видавництва «Зелений Пес» Рецензія на роман «Зерна і жорна» лауреата Шевченківської премії Віктора Міняйла «Испытания кровными узами», интервью с автором на презентации книги «Амуры и конкуры», Наталья Вереснева, сайт газеты «Копейка» Амури і конкури героїв роману Галини Невінчаної, репортаж Костянтина Климчука з презентації книги Інтерв'ю Галини Невінчаної з підприємцем Людмилою Дригало для тижневика «Міська газета», лютий, 2003 р.