Кароль Юзеф Теофіль Естрейхер (; Кароль Естрейхер старший, псевдонім Крупський ; 22 листопада 1827, Краків — 30 вересня 1908, Краків) — історик польської літератури та театру, літературний критик, бібліограф, директор бібліотеки Яґеллонського університету, доктор філософських наукКниговедение, ЭСТРЕЙХЕРЫ, Злыгостев Алексей Сергеевич , лицар Австрійської імперії, надвірний радник Російської імперії, названий «батьком польської бібліографії», першим увів у бібліографію поняття «пароль» — як вираження планувальника опису за абеткою, винахідник сучасної систематизації обліку в бібліографії відомої як картотека, публікував свої праці під псевдонімом Крупський.
Біографія Народився 22 листопада 1827 року у Кракові) (Царство Польське). Його родина відома в польській науці й культурі. Його батько Алоізій Рафал Естрейхер , професор ботаніки й директор ботанічного саду Яґеллонського університету (його мати — Антоніна Розберська). Домінік Естрейхер — його дід був художником, який приїхав у Краків з Австрії й був учителем малювання, викладачем Яґеллонського університету, він був також ентомологом. Наукові традиції продовжували сини Карла Йосипа — Станіслав (професор історії права в Яґеллонському університеті) і Тадеуш (професор неорганічної хімії в Яґеллонському університеті й Університеті Фрібуру Швейцарії); онук, а також Кароль, викладав історію мистецтв у Яґеллонському університеті, онука письменниця Христина Гжибовська (дружина професора права Костянтина Гжибовського) є автором книг в основному для молоді. Шурином Кароля Йосипа був економіст Джуліан Дунаєвський з Кракова. До 1843 року — вчився в середній школі в Кракові. У 1843—1845 роках — вивчав філологію в Яґеллонському університеті. У 1845—1848 роках — вивчав юридичні науки в Яґеллонському університеті. У 1848—1855 роках — після закінчення навчання працював у судовій системі Галичини (Україна), був стажистом (магістр права) у суді по цивільних і кримінальних справах у м. Кракові. У 1855—1862 роках — був ад'юнктом у суді м. Львова, нотаріусом у суді в м. Войнич (в 1862 г.). З 1861 року — дійсний член Наукового товариства у Кракові. У 1862 році — переїхав до Варшави, де призначений був заступником директора бібліотеки Центральної школи у Варшаві, де продовжив своє навчання. У 1867 році — захистився для одержання вченого ступеня доктора наук. Його наукова праця — . У 1865–1868 роках — він керував кафедрою бібліографії в Центральній школі м. Варшави. Після повернення в Краків в 1868 г. став директором бібліотеки Яґеллонського університету, займав цю посаду до 1905 року. Був одним зі співголів Академії знань і її дійсним членом з 1872 року, для Академії знаходив фінансові кошти (фонд Верещинського, стипендія Шклярського), забезпечував товарами м. Щавницю. У 1872—1878 роках — був секретарем Відділу I у цієї Польської Академії знань. У 1877—1890 роках — став директором Відділу I Польської Академії знань. У 1873–1888 роках — був головою бібліографічної Комісії даної Академії знань. З 1889 року — почесний член Товариства друзів наук у Познані. Повністю обробив бібліографію польських гравюр, опублікованих у Польщі й за кордоном (охоплюючу період 1470—1889 роки). Видав польську бібліографію в 22 томах (у 1872—1908 роках). Яку продовжив його син Станіслав і його онук Кароль Естрейхер (молодший) (до 34 тому у 1951 році). Підготував бібліографію літератури й періодичних видань Галичини (Україна) за 1849—1859 роки — «Tygodnik Ilustrowany», за 1841—1890 роки — «Biblioteka Warszawska». Першим увів у бібліографію поняття «пароль» — як вираження планувальника опису за абеткою, опису обліку адреси видавництва, бібліографічного формату, обсягу справи, актуального власника й тематичного посилання (предметний покажчик, картотека). Упорядкував збори сховища Яґеллонської бібліотеки, триразово збільшив колекцію книг, реконструював будинок бібліотеки, упорядкував збори по науковим групам (22 групи в колекції польської й 34 на іноземних мовах). Збагатив відділ стародруків, розвинув нові розділи — журнали, графіка, музика й листівки. Увів нову форму інвентаризації в бібліографії. Досліджував творчість Александера Фредро, розробив перелік праць та перекладів Юзефа Ігнація Крашевского. Обробив біографії польських поетів, бібліографів і бібліотекарів (наприклад, Адама Міцкевича, Томаса Каєтана Угорського, свого тестя й книгопродавця Амброзія Грабовського. Займався дослідженням історії польського театру. З 1878 року — входив до складу суду театральних змагань. Співробітничав з 1847 року з журналом «Czas» і «Dziennik Literacki» у м. Львові з 1853 року. Георг Шнайдер назвав його «найвидатнішим бібліографом у світі».Серед академічних і соціальних контактів до нього був близький з наукового співтовариства Кракова Юзеф Кремер, а також чеські й німецькі вчені. Його інтерес до бібліографії формувався підо впливом Августа Бельовського та Кароля Шайнохи, що поклало початок праці над доповненням польської бібліографії () за 1800–1882 роки, складеної Міхалом Вишневським, Феліксом Бентковським та Адамом Бенедиктом Йохером. У 1881 році — він був посвячений у лицарі II-го ступеня (титул ) іменований із предикатом «фон Розберський», який походить від дошлюбного прізвища його матері, був нагороджений Орденом Залізної корони III-го ступеня Австрійської імперії, медаллю. У 1889 році — одержав медаль за роботу в польській бібліографія про XVI, XVII, XVIII й XIX століть. У 1905 році — йому надана гідність надвірного радника Російської імперії. У політиці він був схильний до компромісів Алексанера Вєльопольського, був супротивником Польського повстання 1863—1864 років.
Особисте життя Його син Станіслав Естрейхер (26 листопада 1869 Краків — 28 грудня 1939 концтабір Заксенгаузен) — історик права, публіцист, бібліограф, професор Яґеллонського університету (у 1902 році), потім його декан і ректор. Допомагав батькові протягом 20 років у складанні «Польської бібліографії», на основі його й власних матеріалів склав 11 томів продовження 3-ї частини (т. 23-33, майже до кінця алфавіту); останній том був підписаний до друку 25 серпня 1939 року. Його онук, син Станіслава Естрейхера — Кароль Естрейхер молодший (4 березня 1906, Краків — 29 квітня 1984, Краків) — професор історії мистецтв, директор музею Яґеллонського університету, бібліограф. Продовжив 3-ю частину «Польської бібліографії», склавши т. 34 (вип. 1, 1951 р.); підготував і 2-е видання 1-ї частини, яке виходило в Кракові з 1959 року .
Наукова діяльність Він опублікував більш як 700 робіт. Крім наукових праць, він залишив багато віршів і перекладів, близько 30 комедій і драм (на французькій, німецькій, італійській й іспанській мовах). Один із упорядників «Великої загальної ілюстрованої енциклопедії».
Польською мовою O widowiskach w Krakowie z roku 1852 (1853) Adam Mickiewicz. Rys biograficzny, г. Відень, 1863 r. Katalog księgarski druków polskich lub ściągających się do rzeczy polskich a pisanych w obcych językach (1863) Księgarstwo (1864, w tomie XIV Encyklopedii Powszechnej Samuela Orgelbranda) O bibliografii (1865) Gwara złoczyńców (1867) Günther Zainer i Świętopełk Fiol. Rozprawa napisana w celu uzyskania stopnia doktora filozofii przez Karola Estreichera (1867) Repertoar sceny polskiej od roku 1750 do 1871 (заголовки 3800 п'єс; 1871 р.) Spis abecadłowy do dzieła A. Jochera (1873) Teatra w Polsce (1873—1879, 3 tomy) Systematyczny spis przedmiotów w Bibliotece warszawskiej (1875) Zestawienie przedmiotów i autorów w 32 tomach «Tygodnika Ilustrowanego», z lat 1859—1875 (1877) Tomasz Kajetan Węgierski (1755—1787) (2-е вид., Лейпциг, 1883 r.) Teatr w Stanisławowie (1892) Drużyny teatralne (1899) Teatr krakowski (1898) Szwargot więzienny (1903) Szopka krakowska (1904) Wincenty Pol (вид. м. Львів, 1882 р.) про польські періодичні видання (1400 польських видань, 1879 р.), опис Яґеллонської бібліотеки (1882) й т. ін.
Примітки
Джерела Книговедение: энциклопедический словарь / Ред. коллегия: Н. М. Сикорский (гл. ред.) и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1982, — 664 с. Симон К. Р. История иностранной библиографии. — М., 1963. — С. 454—458. Świerkowski К. Karol Estreicher. Bibliografia prac jego i literatury о nim. — Warszawa, 1928. «Przegląd biblioteczny». — 1958. — Rocznik 26. — z. 4. — ISSN 0033-202X. Księgą pamiątkowa ku czci Karola Estreichera (1827—1908). Studia i rozprawy. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1964. — 433 s. Birkenmajer A. Karol Estreicher i jego znaczenie. 1827—1908 // Biernacki A., Portrety uczonych polskich. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1974. — S. 159—165. Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne. — zeszyt 1: A-J. — Wrocław, 1983. Górzyński S. Nobilitacje w Galicji w latach 1772—1918. — Warszawa: DiG, 1997. — ISBN 83-85490-88-4. Grzybowska K. Estreicherowie. Kronika rodzinna. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1999. — 492 s. Encyklopedia Krakowa. — Warszawa-Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000. — S. 193. — ISBN 8301133252. «Die polnische Bibliographie und ihr Pfleger Karl Estreicher» («Anzeiger für Bibliographie», 1875, Mai). Polski Słownik Biograficzny. — t. VI Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907.
Посилання Книговедение, ЭСТРЕЙХЕРЫ, Злыгостев Алексей Сергеевич Энциклопедия «КНИГА», ЭСТРЕЙХЕРЫ, П. К. Колмаков Энциклопедический словарь, Эстрейхер Кароль Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона, Эстрейхер Elektroniczna Baza Bibliografii Estreichera Listy do K. Estreichera z lat 1860—1863 — Małopolska Biblioteka Cyfrowa M. Sokołowska, Karol Estreicher. W setną rocznicę śmierci