Анджей Потоцький, або Андрій Потоцький (, 30 серпня 1691, Станиславів або 1692) — польський шляхтич, військовий і державний діяч Речі Посполитої. Засновник і розбудовник Станиславова (нині Івано-Франківськ).

Життєпис

Кар'єра Походив із магнатського роду Потоцьких (гілка гербу Срібна Пилява). Син Станіслава «Ревери» Потоцького та його дружини Зофії з Калиновських гербу Калинова.

У молодому віці брав участь у військових походах під керівництвом батька. У 1646 році був послом на вальний сейм від Галицької землі; 28 травня отримав Галицьке староство. У часи безкоролівщини (1648) був обраний ротмістром козацької корогви Галицької землі.

1649 року доручив полковникові Франсуа Корассіні з Авіньйону відреставрувати та уфортифікувати Галицький замок. Брав участь у битві під Зборовом. У тому самому році отримав Коломийське староство. У 1651 очолював козацьку корогву в битві під Берестечком. 1655 року отримав Лежайське староство.

Учасник московсько-українсько-польської війни 1654—1667 рр. Будучи коронним обозним, командував польським загоном, висланим на допомогу гетьману Івану Виговському. Брав участь у битві при Конотопі (1659) та блокаді Києва. У грудні 1659 року його підрозділ розбили війська воєводи Васілія Шерємєтьєва. У 1660 році брав участь у битві під Чудновом. Після капітуляції армії В. Шеремєтьєва, 27.10 — 1.11.1660 підписував умови договору.Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691)… — S. 773—779.

У лютому 1660 року разом із батьком невдало штурмував Могилів-Подільський. 19 січня 1665 року отримав від короля посаду великого коронного хорунжого. 1 травня 1665 р. отримав після смерті Стефана Чарнецького призначення на ротмістра козацької корогви. 3 березня 1667 р. отримав Мостиське та Медицьке староства. У 1668 році став київським воєводою. Також очолював староства з центрами в містах Вишогруд, Снятин.

Під Єзуполем та Раківцем у 1667 році разом із загоном Ґабрієля Сільніцького на початку жовтня у битві переміг загін татарського військаNagielski M. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVII. — S. 493. За іншими даними — .. 1671-го брав участь у битві проти козацьких військ під проводом Петра Дорошенка, при обороні Білої Церкви. Підтримував детронацію короля Міхала Корибута-Вишневецького і був прихильником Людовика XIV. У 1674 році підтримав кандидатуру Яна Собеського на трон Речі Посполитої.

Брав участь у Хотинській битві у 1673 році. Керував військами в битві під Калушем у 1675 році, де розбив кримськотатарські війська. У 1676 році захистив Станиславів від нападу турків і кримських татар.

1676 р. брав участь у битві під Журавним.Niesiecki К. Korona polska…  — S. 691. У листопаді 1682, керуючи кількатисячним військом, взяв в облогу зайнятий турками Язловець. Кримські татари разом з турками, та татарами-липками напали на українські землі по Заслав та Полонне. А. Потоцький настиг їх 28 листопада 1682 під Зіньковим, розбив війська та забрав ясир. Після того стояв з військом під Дунаївцями й перешкоджав турецьким військам, які стягували до Кам'янця-Подільського. У 1680 році став краківським воєводою, у 1682 — краківським каштеляном.

1683 року під час походу короля Яна III Собєського призначений намісником короля в Речі Посполитій. 1683 р.: відвоював Гусятин у турків; з малим обозом стояв в околицях міста ЯзловцяBarącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 122. без успіху пробував здобути язловецький замок;Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // відвоював у турків кілька малих містечок, переслідував турків, дислокованих у Кам'янецькій фортеці, які чинили напади на міста та села Поділля. 1684 році А. Потоцький став польним гетьманом коронним. У 1684—1685 роках здійснив походи до Молдавії з метою не допустити приєднання цих земель до держави Габсбурґів. 21 серпня 1688 р. керував військами в битві проти татар на p. Смотричі поблизу Жванця.

Помер 30 серпня 1691 у СтаниславовіPSB… — T. XXV. — S. 777. чи 1692. Був похований у крипті Станиславівської колегіати, де його рештки перебували до ремонтних робіт у храмі в 1960-х роках. Куди поділи звідси його прах (також сина Станіслава, невісткиУ джерелі помилково стверджують, що дружини. Вікторії та інших похованих), точно невідомо. За однією версією, поховані на католицькому («польському») цвинтарі, за іншою — викинули на смітник. Є міф, що його череп опинився в морфологічному корпусі тодішнього медінституту.Загоровська Л. Івано-Франківську повернули «кістки» засновників міста // Високий замок. — 2016. — № 67 (5467) (14 черв.). — С. 4.

Заснування Станиславова У середині XVII ст. Анджей Потоцький наказав спорудити в с. Заболоття фортецю та назвав її на честь Святого Станіслава — Станиславів. Перша писемна згадка про Станиславів (нині — Івано-Франківськ) датується березнем 1662 року. Доклав чимало зусиль для розвитку міста. Універсалом короля Йоана II Казимира Вази в 1663 році м. Станиславів отримало магдебурзьке право.

Провадив політику сприяння економічному розвиткові міста, зокрема, залученню переселенців, домігся звільнення мешканців Станиславова та переселенців від сплати податків на 20 років. У 1668 році православній громаді міста дозволили побудувати церкву, заснувати при ній братство, школу і будинок для старих і немічних.

Заснував духовну школу (пізніше колегіум єзуїтів, РКЦ). У місті при ньому зводилися муровані будинки, культові споруди, палаци (1672 року збудовано палац Андрія Потоцького).

Меценат

фундатор церкви святого Миколая в середмісті Франківська, яку розібрали на початку XIX ст. закладено костели в Отинії, Лисці побудовано костел у Козові (1669 р., дерев'яний, перебудований на кам'яний у 1901 році, знищений «совітами» 1977 року) 1672 заснував у Станиславові Академію збудовано замок (резиденцію) та костел у Станиславові 25 березня 1687 заклав місто Юзефув над Віслою (названий іменем другого сина) 1667 відбудовано домініканський костел Св. Анни в Галичі, надав йому поле Хоростків над p. Липою 27 березня 1681 постановив закласти костел у Головчині (Мстиславське воєводство) 1684 подарував домініканам зі Снятина урочище Потічок 1691 фундував бернардинам в Юзефові над Віслою костел та кляштор.

Вшанування пам'яті 3 травня 2022 року у місті Івано-Франківськ з'явилася вулиця Потоцьких. Раніше вулиця не мала назви.

Родовід

Родина

Дружина — Анна з Рисінських гербу Лещиць, донька Фірлеївни,Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci…  — T. 3. — S. 925. каштелянка крушвицька; як і чоловік, була похована у крипті Станиславівської колегіати. — S. 193. Діти: Станіслав — староста галицький і коломийський Юзеф — великий гетьман коронний Ельжбта — дочка Зофія — дочка Катажина — дочка (3 шлюби): Людвік Ян Вєльопольський (Ludwik Jan Kazimierz hr. Wielopolski) — граф, староста краківський коронний підчаший Францішек Теодор Денгофф (Franciszek Teodor Dönhoff) — староста вісьліцький Антоні де Ламот (Antoni de Lamott) — генерал військ саських.Potoccy (02)

Примітки

Джерела Історія України // Енциклопедичний довідник. — К. : Генеза, 2008. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. Niesiecki K. Korona polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. III. — 938 s. — S. 690—693. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV. — S. 771, 777. Przyboś A. Potocky Andrzej h. Pilawa (zm. 1691) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia, Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 773—779. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV–XVIII wieku. Spisy / Opr. Krzysztof Chłapowski, Stefan Ciara, Łukasz Kądziela, Tomasz Nowakowski, Edward Opaliński, Grażyna Rutkowska, Teresa Zielińska. Kórnik, 1992.

Посилання Andrzej Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: dw.9682).

ПопередникМарцін Контський Воєвода Київський1668-1681 НаступникФелікс Казімеж Потоцький