Лінкор «Сент Іштван» (, ) лінійний корабель типу «Вірібус Унітіс» військово-морських сил Австро-Угорщини. Названий на честь короля Стефана І Святого, який охрестив Угорщину. Перший варіант назви лінкору на честь Яноша Гуняді був відхилений на вимогу ерцгерцога Франца Фердинанда.
Історія створення
Згідно з умовою фінансування будівництва цих бойових кораблів один з них мали збудувати на верфі угорської частини імперії, у порту якої він повинен був перебувати. Через це він був закладений в Рієці на верфі, де будували невеликі кораблі. Це затягнуло будівництво і призвело до витрати додаткових коштів для розбудови верфі. Через брак досвіду, матеріалів, які могли бути виключно угорськими, необхідність розбудови верфі будівництво лінкора припинили на 17 місяців.
Корабель був закладений 29 січня 1912 року. Спущений на воду 17 січня 1914 року, вступив у стрій 13 грудня 1915 року.
Історія служби Корабель мав додаткову платформу поміж димовими трубами і єдиний не був оснащений протиторпедними і протимінними сітями.
З 991 дня служби лінкор провів 937 дні на базі в Пулі. За цей час його відвідали імператори Карл І, Вільгельм ІІ.
Загибель
На 15 червня 1918 був призначений наступ австро-угорського війська на італійські позиції, які з моря повинен був підтримати весь флот. Згідно з планом адмірала Горті кораблі мали здійснити атаку на патруль в протоці Отранто.
«Вірібус Унітіс» та «Принц Ойген» вирушили з Поли 8 червня. На борту лінкора «Вірібус Унітіс» перебував штаб флоту і кореспонденти.
«Тегетгофф» та «Сент Іштван» вийшли наступного дня у супроводі есмінця і 6 міноносців. Кораблі затримались при виході з бази на 45 хвилин, згодом не змогли розвинути запланованої швидкості через перегрів турбін на «Сент Іштван». 10 червня о 3:25 їх атакувала група італійських торпедних катерів MAS-15 і MAS-21. Через 5 хвилин дві торпеди вразили лінкор, який нахилився на правий борт. О 4:45 «Тегетгофф» взяв на буксир «Сент Іштван». Це прискорило заповнення корабля водою, подальшого нахилу корабля. Через затоплення котлів припинилось енергопостачання і відключились насоси. Було віддано наказ покинути корабель. О 6:05 корабель перевернувся і через сім хвилин затонув разом з 89 матросами. Затоплення лінкора було зафіксоване операторами. Ця подія змусила Горті наказати флоту повернутись на базу.
Дослідження У 1976 році югославські водолази здійснили перший спуск до лінкора, що лежить кілем до гори на глибині 66 м. Наступну італо-югославську експедицію у 1990 році фінансувало італійське телебачення. Перша австрійська експедиція відбулась у червні 1994 року. У наступні роки відбулось ще декілька експедицій до решток корабля. Дослідження виявили, що торпеди влучили під броньований пояс лінкора у незахищену частину дна, де видніються пробоїни розміром 5x6 метрів.
Посилання Затоплення лінкору «Святий Стефан» «Святий Стефан»
Джерела Zvonimir Freivogel: Tauchgang um das K. u. K. Schlachtschiff Szent Istvan (= Marine-Arsenal. Special 8) Podzun-Pallas, Wölfersheim-Berstadt 1998, ISBN 3-7909-0642-5.