Сірмати () — кочовий іранський етнос вперше згаданий у «Периплі» (), який, як вважалося, належав сучаснику Дарія І Скілаку Каріандському. Наразі превалює думка, що цей Періпл було написано між 338 та 335 рр. до н. е., чи у 356 р. до н. е. та у «Землеописі» () Евдокса, який наразі датують 370—365 рр. до н. е.. Оглядово: В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ, 1948, № 2. За згаданим «Періплом» та у «Землеописі» сірмати локалізовані на схід від скіфів та західніше р. Танаїс.
Щодо етнічної належності сірматів існує декілька думок — від іранців сако-массагетського кола до фіно-угорських племен.оглядово:Максименко В. Е. Савроматы и сарматы на Нижнем Дону. Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1983 Найбільш аргументованою є думка, що:
Щодо територій, які належали сірматам, то, найімовірніше, сірмати «…контролювали донську дельту, Міуський п-ів, а також територію низин Дону по обох його берегах…»Харченко А. А. Этнополитические процессы на Восточной окраине античного мира: на материале Северо-Восточного Приазовья III—I вв. до н.э.(диссертация). 2007, Ростов-на-Дону.
Поява сірматів на захід від р. Дон-Танаїс досить часто трактується як початок сарматської експансії на Скіфію, хоча спроможність сарматів до війни зі скіфами виглядає досить сумнівною, принаймні до масової появи у Передкавказзі сарматів — носіїв прохоровської культури.Брашинский И. Б. Основные результаты раскопок лизаветовского городища и могильника за последние годы. — В кн.: Археологические раскопки па Дону. Ростов н/Д., 1973; Марченко К. К. Система оборонительных сооружений Елизаветовского городища. — Там же. Отже, найбільш правомірною є наступна думка:
Примітки. Джерела. Посилання