Це́рква свято́го Микола́я, або За́мкова це́рква — центральна будівля стародавньої Меджибізької фортеці, розташовується посеред замкового двору. Діючий православний храм Православної церкви України. Тривалий час діяла як латинська церква (костел), коротший — як мечеть.

Ця культова споруда протягом чотирьох століть служила місцем молитви для людей різного віросповідання.

Історія

Храм на території фортеці існував вже в часи першого давньоруського форпосту, який був зведений на місці замку до навали орди. У XIII столітті за наказом завойовників церква разом з замком і іншими оборонними спорудами Межибожа була знищена .

У XIV сторіччі після звільнення Поділля від татар, подільські князі брати Коріятовичі відновили фортецю і перед її первісним ядром наново звели церквуhttp://ua.dorogovkaz.com/stati_medzhibozhskij_zamok.php.

У XIV—XV століттях у замковому храмі відбувались поховання. Після 1432 року храм, що стояв на замковому подвір'ї, почав слугувати як костелhttp://www.castles.com.ua/n21n.html (латинський храм).

Дата постання мурованої каплиці, яка нині є Замковою церквою, має розбіжності. У поширених публікаціях без зазначення першоджерел стверджується, що 1586 року після реконструкції проведеної коштом власників замку Сенявських, костел почав служити каплицею. Однак, в акті постання парафії, який складено 4 травня 1632 року, єпископ П'ясецький подає інші відомості: «Спорохнявілий від старості, дерев'яний костел в Меджибожі під час „шаленіючої єресі“ не мав вже плебана, а іновірці загарбали його дотації. У зв'язку з тим властитель Меджибожа Рафаїл Сенявський, каштелян Кам'янецький у 1588—1593 роках, зафундував у 1591 р. муровану замкову каплицю св. Станіслава, яку хотів передати францисканцям. Нову бенефіцію, однак, отримали капелани з дієцезіяльного кліру». Таким чином Рафаїл Сенявський задекларував перехід до католицької церкви від кальвінізму, який сповідував його батько Миколай Сенявський, і в якому був вихований він сам.

В роки існування Подільського еялету християнська святиня була перетворена на мечеть. Коли в кінці XVII ст. було відновлено Подільське воєводство, храм знову став костелом.

В якості католицького костелу при Меджибізькій повітовій школі храм діяв до 1841 року, про що згадує Леонард Совінський у мемуарах «Wspomnienia szkolne» (пол. «Шкільні спогади»). Після передачі Меджибізького замку у відання російського військового відомства був переосвячений на православну церкву, у тому числі слугував полковою церквою 12-го Охтирського гусарського полку. Чітка дата переосвячення наразі невідома.

Храм закрили 1919 року. В радянський період приміщення храму використовували як цех маслозаводу і склад яйцебази, а у 1968—1969 роках проводили дослідницькі роботи.

18 липня 2005 року розпорядженням голови Хмельницької облдержадміністрації (№ 228/2005 р.) культову споруду передали у користування Української православної церкви Київського патріархату.

22 травня 2007 року у день храмового празника відбувся перший вхід та освячення церкви. На запрошення настоятеля храму Петра Леськіва на святкову літургію прибули 11 священиків з Хмельницької, Тернопільської та Вінницької єпархії, їм співслужив церковний хор з м. Бережани.

Після Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року став частиною автокефальної Православної церкви України.

Архітектура

Споруду зведено наприкінці XVI ст. у змішаному стилі, який поєднує в собі пізньоготичну основу з елементами східноєвропейського ренесансного декору. Така запізніла стилістика, позбавлена пишних декоративних форм, «виразно утворених потребами католицької пропаганди чито у маньєристичній, чи то у ранньобароковій версії» була характерною для храмів на периферії Речі Посполитої періоду Контрреформації, в яких втілювалася релігійна ревність заможних верств суспільства.

Храм розташований в центрі двору фортеці. Складений з каменю-вапняку. Являє собою прямокутну будівлю з п'ятигранною абсидою на сході. Перекриття — хрестові склепіння. У північній стіні розташований аркосолій. Із заходу нава відділена від нартекса балконом на стовпах для хорів. Під будівлею — крипта, перекрита напівциркульним склепінням. Наприкінці XX століття храм був перекритий ґонтою, на даху відновлено сиґнатурку.

Суворий характер замкової церкви з гладкими, позбавленими декору стінами пом'якшується стрункими пропорціями, ренесансним фронтоном, шатровим дахом, завершеним башточкою, білокам'яним південним порталом.

У 2005 році храм передали громаді УПЦ КП. До 2007 року храм перекрили мідною бляхою, встановили позолочені хрести.

Цікаві факти

10 жовтня 2017 року Національним банком України випущено в обіг монету «80 років Хмельницькій області» номіналом 5 грн. Одним із зображень на аверсі монети є зображення замкової церкви св. Миколая в Меджибожі.

Див. також Меджибізький замок

Примітки

Література Жарких М. Храми Поділля. Лопушинська Є. «Меджибізька фортеця» // Пам'ятки України. — 1996. — № 3-4. — С. 42 — 47. ПГА. — Т. 4. — С. 220. Сіцінський Ю. Оборонні замки західного Поділля 14–17 ст. — К., 1928. — С. 39. Западенко І. Особливості архітектурного стилю замкової церкви у Меджибожі // Хмельницькі краєзнавчі студії. Випуск 31. / Хмельницький: ФОП Стрихар А. М., 2021. — С. 145—150.

Посилання Сайт Храму