Атеїзм в Україні — сукупність світоглядних уявлень у суспільстві, що характеризуються відсутністю віри в богів або запереченням їх існування. В Україні атеїзм пройшов шлях від примусової державної ідеології в радянський період до особистого світоглядного вибору в умовах незалежності. Станом на 2024–2026 роки, атеїзм та релігійна індиферентність демонструють тенденцію до зростання, особливо серед молоді.
Історичний контекст До початку XX століття Україна була глибоко релігійною країною, де церква відігравала роль інституту реєстрації актів цивільного стану та освіти. Однак інтелектуальна еліта (Михайло Драгоманов, Леся Українка, Іван Франко) часто виступала з позицій антиклерикалізму та секуляризму. Франко у своїх творах часто критикував церковну ієрархію, хоча й не завжди заперечував існування Бога. Поширення соціалістичних ідей наприкінці XIX ст. заклало фундамент для майбутнього масового відходу від релігії.
Після встановлення радянської влади атеїзм став офіційною ідеологією. У 1920-х та 1930-х роках в Україні діяла «Спілка войовничих безбожників», яка займалася радикальною антирелігійною пропагандою. Було зруйновано тисячі культових споруд, зокрема Михайлівський Золотоверхий та Успенський собори в Києві. У 1960–1980-х роках репресивні методи змінилися на ідеологічне виховання: «науковий атеїзм» став обов’язковим предметом у закладах вищої освіти. Релігія офіційно трактувалася як соціальний пережиток, що мав зникнути з побудовою комунізму.
З розпадом СРСР відбулася стрімка десекуляризація. Відмова від державного атеїзму призвела до масового повернення населення до релігійних практик. У цей період атеїзм часто асоціювався з радянським минулим, тому кількість людей, які відкрито називали себе атеїстами, впала до історичного мінімуму (близько 3–5%). Приналежність до церкви стала важливою складовою національної ідентичності в умовах розбудови нової держави.
Нова хвиля атеїзму та агностицизму в Україні пов’язана з глобалізацією та поширенням концепцій «нового атеїзму» (Річард Докінз, Сем Гарріс). Починаючи з 2022 року, соціологи фіксують зростання кількості невіруючих через «кризу теодицеї» — неможливість раціонального примирення віри в Бога з жахами війни. Сучасний український атеїзм позбувся радянського забарвлення, перетворившись на індивідуальний світоглядний вибір, заснований на критичному мисленні, науковому натуралізмі та секулярному гуманізмі.
Чисельність атеїстів Оцінки чисельності атеїстів сильно різняться через різне трактування поняття «атеїзм».
Згідно з даними багаторічних моніторингових досліджень (Центр Разумкова, КМІС), протягом періоду незалежності спостерігалися значні коливання рівня релігійності. На початку 2010-х років кількість переконаних атеїстів в Україні залишалася стабільно низькою і становила близько 4 %. Релігійна ідентичність у цей час була тісно пов'язана з національно-культурним самовизначенням.
Протягом наступного десятиліття частка невіруючих почала поступово зростати: у 2021 році вона сягнула 7 %, а після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році цей процес значно прискорився. Станом на 2024–2026 роки соціологічні опитування фіксують зростання кількості атеїстів до 17 %. Таким чином, за останні 15 років чисельність атеїстів в українському суспільстві зросла у 4,25 раза.
Протягом наступного десятиліття частка невіруючих почала поступово зростати: у 2021 році вона сягнула 7 %, а після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році цей процес значно прискорився. Станом на 2024–2026 роки соціологічні опитування фіксують зростання кількості атеїстів до 17 %. Таким чином, за останні 15 років чисельність атеїстів в українському суспільстві зросла у 4,25 раза.
Найменша кількість атеїстів традиційно проживає в західних областях України (близько 8–9 %). Найвищі показники нерелігійності (до 18–20 %) зафіксовані у великих містах Центральної, Південної та Східної України (зокрема Київ, Харків, Одеса). Чоловіки в Україні частіше ідентифікують себе як атеїсти або агностики порівняно з жінками.
За результатами дослідження Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), в Україні спостерігається помітне зростання частки атеїстів. Їхня кількість фактично подвоїлася порівняно з 2020–2021 роками: з 7–8% до 16% у 2025 році. Зокрема, якщо у 2024 році атеїстами себе називали 12% опитаних, то у 2025 році цей показник зріс до 16%.
Соціологічні опитування ОпитуванняРікпроведенняВіруючіТі, хто вагаєтьсяНевіруючіАтеїстиТі, кому байдужеВажко відповісти Центр Разумкова 202067,9134,23,87,43,820196612,25,446,55,9201871,711,54,735,33,72014767,94,72,54,93,920136714,75,525,15,7201071,411,57,91,44,43,3200057,822,511,93,22,62
Права атеїстів в Україні
Конституція України встановлює світський характер держави. Згідно зі статтею 35 Конституціїhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254к/96-вр Конституції України
Також у статті 4 закону «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначається, що всі громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»
Методи дії Зважаючи на те, що більшість атеїстичних організацій є інтернет-об'єднаннямиhttp://www.religion.in.ua/main/analitica/10000-oglyad-ateyistichnoyi-dumki-ukrayini-ta-xarakter-diskusiyi-ateyisti-cerkva.html Огляд атеїстичної думки України та характер дискусії «атеїсти — церква», їхня діяльність здійснюється в мережі Інтернет: Публікація матеріалів на сайтах в інтернеті. Ведення дискусій на інтернет-форумах. Написання відкритих листів до органів влади та державним чиновникам. Діяльність у соціальних мережах.
Однак є організації, що публікують також друковані матеріалиhttp://opium.at.ua/razum/razum1.pdf Журнал «Разум» та організовують диспути з віруючимиhttp://theology.in.ua/ua/bp/theologia/contemporary/42537/ Диспут атеиста с верующим «Есть ли Бог? Дулуман vs Черноморец» та http://opium.at.ua/search/диспут/
Відомі діячі Євграф Дулуман (1928–2013) — доктор філософських наук, професор, кандидат богослов'я. Закінчив Одеську духовну семінарію, 1952 р. розірвав з релігією. З 1958 року виступав з атеїстичними публікаціями в пресі. 30 грудня 1959 року, серед інших, був офіційно анафемований Священним Синодом Російської православної церкви. Автор проекту «Свобода від релігійного фундаменталізму». Володимир Гроза — активний учасник сучасного атеїстичного руху в Україні, засновник сайту «Церква атеїзму».
Див. також
Релігія в Україні Атеїзм Критика Біблії Монолог атеїста (Іван Франко)
Примітки
Джерела Украинский священник: «Атеизм и дальше остается основной „религией“ украинцев» Сучасна релігійна ситуація в Україні Політологічний аналіз феномена атеїзму
Посилання Сайт «Церква атеїзму» Українська Асоціація Атеїстів «Відверто» — видання українських атеїстів Український атеїстичний форум Спільнота «Атеїзм в Україні» Проєкт Дулумана Є. К. «Свобода от религиозного фундаментализма» Сайт «Бібліотека Українського Атеїста» Бібліотека вільномислячих і мудромислячих Іван Франко. Кантата «Ex Nihilio»