Мансу́р Бахра́мі (, ; 26 квітня 1956, Ерак) — ірано-французький професійний тенісист, що спеціалізувався на грі в парах. Дворазовий переможець турнірів Гран-прі у парному розряді, фіналіст Відкритого чемпіонату Франції 1989 року у чоловічому парному розряді. Завершив кар'єру 1995 року.
Біографія З п'ятирічного віку Мансур Бахрамі подавав м'ячі на тенісних кортах і, за відсутності грошей на власну ракетку, тренувався зі сковорідками і ручками від мітел. За його словами, саме цим заняттям, він зобов'язаний своїй незвичній манері гри. Вже до 16 років він став одним з провідних тенісистів Ірану, але його кар'єрі, здавалось, прийшов кінець, коли після Ісламської революції 1979 року в країні був заборонений професійний спорт. За його власними словами, він три роки заробляв на життя граючи в нардиБіографія на офіційному сайті . Однак у 1981 році він виграв Кубок Революції в Тегерані, і отримавши головний приз змагань — поїздку до Франції, після переїзду залишився в Європі.
За недовгий час після переїзду Бахрамі розтратив всі свої заощадження в казино і залишився без засобів до існування. Фінансова підтримка друзів допомогла йому протриматись до того часу, коли, повернувшись до гарної форми, він почав успішно виступати на тенісних турнірах у Франції. Коли термін французької візи Бахрамі сплив, він опинився у становищі нелегального іммігранта, не маючи бажання отримати статус біженця. У 1981 році він дістався третього кола Відкритого чемпіонату Франції, чим привернув до себе увагу газет L’Équipe і Le Figaro, за допомогою яких його візу вдалось поновити. До повноцінної участі в турнірах тенісного Гран-прі він був допущений тільки у 30 років. Він виступав в професійному турі до початку 1990-х років, а потім долучився до новоствореного Туру чемпіонів ATP, призначеного для тенісистів у віці старше 35 років. Окрім виступів у ветеранських турнірах Бахрамі, якого вважають батьком «акробатичного тенісу» і кличуть «маестро» та «князь клоунів», проводить багато часу в гастрольних поїздках, беручи участь у виставкових турнірах і спортивних шоу. Серед його трюків — подачі з-під руки або шістьма м'ячами одночасно, «свічка» між ніг, прийом м'яча у кишеню, удари за спиною, ручкою ракетки або в «уповільненій зйомці», а також м'ячі, закручені настільки сильно, що, торкнувшись корту на стороні супротивника, відскакують через сітку назад на його половину кортуМансур Бахрамі на сайті Тура чемпіонів АТР .
З 1989 року Мансур Бахрамі є громадянином Франції. Його дружина, Фредеріка, — французка. У подружжя є двоє дітей — Сем і Антуан. У 2006 році Бахрамі видав автобіографічну книгу «Корт чудес» (); у 2009 році вийшло друком англійське видання цієї книги.
Спортивна кар'єра У 1974 році Бахрамі вперше виступив у складі збірної Ірану на Кубка Девіса, де програв обидві свої зустрічі суперникам з команди Великої Британії. У 1976 році він приніс збірній Ірану два очки у матчі з ірландцями, але його команда виступала з загальним рахунком 2:3. Наступного року Бахрамі практично самотужки взяв гору над командою Алжиру, виграв обидві одиночні і парну зустріч, а потім приніс іранській команді єдине очко у програному матчі проти поляків. У 1978 році він приносив збірній очки в матчах з командами Польщі, Туреччини і Швейцарії.
Ісламська революція і еміграція до Франції стали причиною великої перерви у тенісній кар'єрі Бахрамі. Повернутися у професійних теніс він зміг тільки у середині 80-х років. Починаючи з 1986 року, він почав знову демонструвати у професійних турнірах гарні результати. Так, у 1986 році він дістався півфіналу турніру Гран-прі у Меці в одиночному розряді, а в парах дійшов до півфіналів одразу трьох турнірів Гран-прі у Франції та ФРН і виграв «челенджер» у Новому Ульмі, заробивши за рік 19 тисяч доларів. 1987 рік був позначений виходом у фінал престижного ґрунтового турніру в Монте-Карло в парі з данцем Мікаелем Мортенсеном. У чвертьфіналі вони переграли одну з найсильніших пар світу — французів Янніка Ноа і Гі Форже. У вересні 1988 року після відносно невдалого сезону Бахрамі, що обіймав у рейтингу 236 сходинку, об'єднав зусилля з сильним чеським парним гравцем Томашем Шмідом і виграв в Женеві свій перший турнір Гран-прі.
1989 рік став роком найбільшого успіху в кар'єрі Бахрамі. На Відкритому чемпіонаті Франції він в парі з іншим представником Франції Еріком Віноградскі несподівано дійшов до фіналу. Втім, варто зазначити, що жеребкування було до них прихильне і на шляху до фіналу їм не трапилось жодної сіяної пари. Після чемпіонату Франції до кінця сезону Бахрамі ще двічі виходив до фіналу турнірів Гран-прі в парному розряді і один з них — в Тулузі — виграв. Його призові за цей рік склали понад 47 тисяч доларів. Наступні два сезони він, близький до 35 років, звів до мінімуму виступи в одиночному розряді і ще по разу виходив до фіналів в турнірах нового АТР-тура, що змінив Гран-прі. Восени 1990 року в Парижі в парі з Віноградскі він здобув перемогу над другою пару світу — американців Ріка Ліча і Джима П'ю, обігравши вище всіх посіяних суперників в кар'єрі.
Після фактичного завершення кар'єри у кінці 1992 року, Бахрамі, що зберіг окрім французького й іранське громадянство, у 1993 році повернувся до складу збірної Ірану у Кубку Девіса. У складі збірної він виступав до 1997 року, і за цей час виграв декілька ключових зустрічей з суперниками з Таїланду, Пакистану і Тайваня. У 1993 році він також почав виступи в Турі чемпіонів АТР, призначеному для тенісистів у віці 35 років і старших. У 1999 році він досяг свого найвищого успіху у цьому турнірі, вигравши турнір у Досі (Катар) після перемог над Анрі Леконтом, Петом Кешем і Янником Ноа. Бахрамі продовжує виступати у ветеранських і виставкових турнірах і матчах, зокрема, щороку з'являється на популярному виставковому турнірі в Альберт-холлі (Лондон).
Фінали турнірів ATP за кар'єру Парний розряд: 12 (2–10) Перемога - Легенда Великий шлем (0–1) Tennis Masters Cup (0–0) Серія Мастерс ATP (0–2) Тур ATP (2–7)
РезультатВ-П ДатаТурнірПокриттяПартнерСуперникиРахунокПоразка 0–1 1986 ATP Bordeaux Ґрунт Роналд Ейдженор Хорді Арресе Девід де Мігель 5–7, 4–6Поразка 0–2 1986 MercedesCup Ґрунт Дієго Перес Ганс Гільдемайстер Андрес Гомес 4–6, 3–6Поразка 0–3 1986 Мастерс Париж Килим (i) Дієго Перес Пітер Флемінг Джон Макінрой 3–6, 2–6Поразка 0–4 1987 Мастерс Монте-Карло Ґрунт Мікаель Мортенсен Ганс Гільдемайстер Андрес Гомес 2–6, 4–6Поразка 0–5 1987 Geneva Open Ґрунт Дієго Перес Рікардо Асіолі Луїс Маттар 6–3, 4–6, 2–6Перемога 1–5 1988 Geneva Open Ґрунт Томаш Шмід Ґуставо Луса Гільєрмо Перес Рольдан 6–4 6–3Поразка 1–6 1988 Toulouse Grand Prix Тверде (i) Гі Форже Том Нейссен Ріккі Остертун 3–6, 4–6Поразка 1–7 1989 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт Ерік Віноградскі Джим Грабб Патрік Макінрой 4–6, 6–2, 4–6, 6–7(5–7)Поразка 1–8 1989 Geneva Open Ґрунт Гільєрмо Перес Рольдан Андрес Гомес Альберто Манчіні 3–6, 5–7Перемога 2–8 1989 Toulouse Grand Prix Тверде (i) Ерік Віноградскі Тодд Нелсон Роджер Сміт 6–2, 7–6Поразка 2–9 1990 ATP Bordeaux Ґрунт Яннік Ноа Томас Карбонелл Лібор Пімек 3–6, 7–6, 2-6Поразка 2–10 1991 Copenhagen Open Килим (i) Андрій Ольховський Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд 3–6, 1–6
Фінали челленджерів Парний розряд: 5 (3–2) РезультатРангДатаТурнірПокриттяPartneringСуперникиРахунокПоразка 1. 1986 Шартр, Франція Ґрунт Ерік Віноградскі Хав'єр Франа Густаво Герреро 2–6, 4–6Перемога 1. 1986 Новий Ульм, Західна Німеччина Ґрунт Ярослав Навратіл Менно Остінг Гюб ван Букел 7–5, 6–1Перемога 2. 1987 Клермон-Ферран, Франція Ґрунт Клаудіо Медзадрі Крістоф Лесаж Жан-Марк П'ясентіль 6–3, 7–5Поразка 2. 1987 Новий Ульм, Західна Німеччина Ґрунт Мікаель Мортенсен Яромір Бека Удо Ріглевскі WEAПеремога 3. 1990 Діжон, Франція Килим (i) Родольф Жільбер Ян Апелль Петер Нюборґ 7–5, 6–2
Примітки
Посилання
Офіційний сайт Мансура Бахрамі
Література