Фаселіс

Фаселіс () — давньогрецьке місто-держава (поліс), що знаходилось на межі історичних областей Лікії та Памфілії (зараз — іл Анталья, Республіка Туреччина) з 7 ст. до н. е. по 8—9 ст. н. е. В античні та візантійські часи було відомим як важливий порт і центр транзитної торгівлі. На сьогодні залишки стародавнього міста знаходяться на території національного парку Олімпос приблизно за 16 кілометрів на Захід від м. Кемер та в 57 км від м. Анталья.

Географічне розташування та господарство

Фаселіс був розташований на межі трьох історичних областей: Лікії, Памфілії та Пісідії. З самого початку свого існування місто було портом на найскладнішій з точки зору лоції ділянці морського торговельного шляху, який проходив вздовж південного узбережжя Анатолії. Ця відносно коротка ділянка протяжністю всього близько 100 км мала одну неприємну для античних моряків особливість: гори Тавру тут впритул підходили до морського узбережжя, внаслідок чого саме узбережжя являло собою практично суцільні гранітні скелі з великою кількістю невеликих острівців та мілин. В умовах каботажного плавання ці скельні виступи становили для моряків смертельну небезпеку, особливо під час штормів, що в свою чергу створювало потреби в тихих та надійно захищених гаванях. Майбутнє місто і мало задовольнити цю потребу.

Для розташування порту місцевість навколо майбутнього Фаселісу було обрано надзвичайно вдало. Обираючи місце для майбутнього поселення грецькі колоністи в першу чергу звертали увагу на три речі: наявність зручної гавані, природних укріплень та джерел питної води. Всього цього навколо Фаселісу вистачало. Найдавніша частина міста ( Акрополь) була розташована на скелястому, з досить крутими схилами пагорбі, який знаходився на мисі невеликого півострова, до якого прилягало три зручних бухти. З суходолу до пагорбу прилягало прісноводне озеро, оточене болотяною низовиною, що забезпечувало для колоністів як доступ до прісної води, так і захист від нападів місцевих мешканців. Зазначене озеро згадує в тексті «Географії» Страбон. На сьогодні воно обміліло і практично повністю перетворилося на болото.

Треба зазначити, що з суходолу через складну гірську місцевість Фаселіс був фактично ізольований від інших поселень і сполучався з рештою світу виключно морем.

Географічне розташування фактично визначало характер господарства міста, основною галуззю якого була торгівля. Навколишня місцевість, яка являла собою химерне сполучення скельних масивів та заболочених низовин не давала можливості займатися сільським господарством, за винятком вівчарства. Хоча Фаселіс мав власну хору (сільськогосподарську округу), але даних про неї в нас практично немає. На сьогодні з історичних джерел відомо лише два сільських поселення, яке належали Фаселісу. Про одне з них, розташоване в горах, яке постійно потерпало від нападів пісідійців, згадує Арріан. Що свідчить про вторинну роль, яку відігравало сільське господарство для розвитку міста.

Головну роль в економіці Фаселісу відігравала торгівля та мореплавство. Досить показовим в цьому контексті є дизайн фаселійських монет, в яких на аверсі карбувався ніс корабля, а на реверсі — корма. Також варто звернути увагу на те, що в епоху розквіту Фаселіса в І-ІІ ст. у відносно невеликому місті нараховувалося аж цілих три агори (торговельних площі) та ціла низка магазинів вздовж головної вулиці міста, що досить чітко вказує на його торговельну спрямованість. Очевидно що саме через Фаселійський порт йшов імпорт товарів для мешканців навколишніх гірських районів.

Імовірно, що важливою галуззю економіки Фаселісу був також експорт деревини, якою були багаті навколишні ліси.

Історія

Архаїчний та класичний періоди

Місто було засновано близько 695 року до н. е. переселенцями з острову Родос на чолі з Лакаиосом. Територія навколо майбутнього міста була імовірно заселена носіями лувійських мов, які згодом були асимільовані греками. Про важливу роль лувійців в становленні міста свідчить той факт, що сама назва Фаселіс імовірно має лувійське коріння (Пассаала) і буквально означає «морське містечко».

Попри важливе значення для транзитної торгівлі Фаселіс, як і більшість памфілійських та лікійських міст перебував на перефирії тогочасної цивілізації, тому про його історію ми знаємо мало. У середині VI ст. до н.е. місто перейшло під контроль Лідійського царства а згодом імперії Ахеменідів.

Під час греко-перських воєн місто було захоплене афінським флотом на чолі з Кімоном (точна дата невідома, але очевидно ця подія мала місце десь у 460-ті рр. до н. е.). Після чого Фаселіс на якийсь час став членом Делоського морського союзу (як член союзу місто згадується в першому відомому нам переліку членів союзу 453 р. до н. е.). За умовами Каллієвого миру Фаселіс остаточно відійшов до сфери впливу Афін. Під час «Пелопоннеської війни», деякий час містом володіла Спарта. Принаймні спартанський гарнізон згадується тут в 411 р. до н. е. Зрештою на межі V-IV ст. до н.е. місто знову починає карбувати власну монету з зображенням носа та корми галери, що свідчить про вихід з-під влади Спарти та Афін. Імовірно десь в цей же час Фаселіс повертається під владу Ахеменідів.

Доба Еллінізму

Навесні 334 р. до н. е. мешканці Фаселісу добровільно передали місто під владу Олександра Македонського: посли фаселійців зустріли війська македонців ще на підступах до міста та, на знак покори, коронували Олександра золотою короною. Македонський цар та його військо декілька днів гостювали в місті. Перебуваючи в місті, під час однієї з вечірок Олександр з товаришами коронував статую філософа , підкреслюючи те, що Олександр і обидва були учнями Арістотеля. На прохання мешканців міста Олександр навіть організував військову виправу проти якогось з пісідійських племен, що постійно організовувало напади на хору Фаселісу. Після недовгого перебування в Фаселісі, Олександр вирушив далі на Схід, підкоряти решту міст Памфілії.

Про ступінь залежності міста від влади македонських сатрапів нам практично нічого не відомо. Однак виходячи з того, що місто продовжувало карбувати власну монету і ніякого гарнізону тут залишено не було, можна припустити, що Фаселіс зберігав автономію в обсягах не менших ніж за доби Ахемменідів.

Після смерті Олександра Македонського в 323 р. до н. е. місто ввійшло до складу великої фригійської сатрапії його діадоха Антігона I Одноокого. Про історію міста за часу правління Антігона нам практично нічого невідомо.

Наприкінці IV ст. до н. е. ситуація в регіоні Південної Анатолії зазнала кардинальних змін. В 309 р. до н. е. єгипетський цар Птолемей І захопив Кіпр та здійснив рейд вздовж памфілійського узбережжя зайнявши Коракесіон (сучасна Аланія) та Фаселіс. Захопивши укріплені форпости в найсхіднішій (Корекесіон) і найзахіднішій (Фаселіс) точках Памфілійського моря (сучасна Анталійська затока) Птолемеї змогли отримати контроль над усім торговельним шляхом вздовж південного узбережжя Анатолії та забезпечити свою військову присутність в Памфілійському регіоні. Пізніше, Фаселіс виступав головною військово-морською базою Птолемеїв в їх конфлікті з сирійськими Селевкідами, які булі представленні в регіоні потужним союзником, містом Сіде. Як довго тривав період прямого контролю Птолемеїв над Фаселісом сказати складно, однак враховуючи той факт, що в середині ІІІ ст.. до н. е. місто повертається до карбування власних монет, можна припустити, що саме в цей час контроль Птолемеїв суттєво послабшав. Проте, навіть на межі ІІІ та ІІ ст. до н. е. Фаселіс залишався союзником Птолемеїв. На початку ІІ століття до н. е. Селевкідам на деякий час вдалося закріпитися в місті, проте, їх влада виявилася нетривалою. Селевкідський цар Антіох ІІІ зазнавши поразки в так званій «Сирійській війні» за умовами Апамейського мирного договору (188 р. до н. е.) змушений був відступити Фаселіс союзнику Риму Родоської держави. Під владою родосців місто перебувало близько 20 років. В 167 році до н. е. Фаселіс ввійшов до складу Лікійської ліги. Проте аналіз монет Фаселісу вказує на те, що місто перебувало у складі ліги недовго. Біля 160 р. до н. е. стандартна монета союзу (так званий «Лікаон») була замінена традиційною для Фаселісу монетою з зображенням корабля. Таким чином з середини II століття до н. е. місто знову стає формально незалежним, проте, імовірно, в цей же час поступово підпадає під сильний вплив Риму.

Після смерті пергамського царя Аттала ІІІ всі його володіння перейшли до римської республіки, що суттєво збільшило і без того значний вплив Риму в регіоні. З територій колишнього Пергамського царства було утворено провінцію Азія. Хоча формально з усіх памфілійських міст до складу нового утворення ввійшла лише Атталея, в цей час розпочався процес втягнення всієї Памфілії в систему римських володінь. Про статус Фаселісу і його стосунки з Римом ми нічого точно не знаємо. Решта памфілійських міст зберігали формальну незалежність маючи статус «друзів Риму», в аналогічному статусі перебували і міста сусідньої Лікії. Імовірно, що аж до середини І ст. до н. е. аналогічний статус мав і Фаселіс.

Іншою проблемою для міста в I ст.. до н. е. стала піратська загроза. Гористе узбережжя Лікії і Кілікії, вздовж яких проходили важливі торговельні шляхи були ідеальними місцями для організації піратських баз. Перші відомості про кілікійських піратів з'являються на межі ІІ і І ст. до н. е. Однак найбільшу активність пірати почали проявляти в середині І ст.. до н. е. Біля 80 р. до н. е. один з ватажків місцевих піратів, Зенекетос, база якого знаходилася біля міста Олімпос, зумів поширити власний контроль і на Фаселіс. Після чого місто відкрило для піратів свої гавані та ринки. В 78 р. до н. е. римський проконсул Кілікії Публій Сервілій розбив сили Зенікетоса захопив Олімпос, Фаселіс та Атталею, які знаходилися під контролем піратів. Виходячи з того, що зазначені міста були позбавлені частини своїх земель, які перейшли у власність народу Риму, можна припустити, що стосунки піратів з частиною полісів Памфілії були очевидно взаємовигідними, принаймні римляни, караючи ці міста за співпрацю з піратами, вважали ці міста не стільки жертвами скільки союзниками останніх. Після захоплення Фаселісу військами Публія Сервілія місто остаточно переходить під владу Риму. В 78 р. до н. е. для Фаселісу розпочався новий, римський період його історії, який триватиме аж до падіння самої Римської імперії.

Римський і Візантійський періоди

Протягом І ст. до н. е.- І ст. н. е. проходив процес поступового включення міста до адміністративної системи спочатку Римської республіки а згодом імперії. В 43 році після анексії формально незалежної Лікійської ліги, Фаселіс було включено до складу провінції Лікія, яка після адміністративних рефор Веспасіана була об'єднана з провінціями Памфілія та Пісідія в одну провінцію Лікія-Памфілія з центром в місті Перге. До цього адміністративного утворення місто входило аж до реформ Діоклетіана та Костянтина. Як і більшість античних міст в складі Римської імперії, Фаселіс залишався напівавтономним полісом з досить широкими самоврядними правами. Місто зберегло певну самостійність у внутрішній політиці, збереглася система виборних магістратів, місцевого оподаткування, тощо. У місті не було римського гарнізону і імовірно, що вплив провінційної адміністрації на життя полісу був мінімальним

Римський період став часом розквіту міста. Саме в цей час міська територія досягла найбільших розмірів. Практично всі існуючи сьогодні пам'ятки міста було зведено саме в римську добу.

В ІІІ-IV ст. Римська імперія переживає глибоку системну кризу, спроби виходу з якої призвели до глобальних змін в економіці, системі управління та культурному житті імперії. Цей період характеризується уніфікацією владної системи та централізацією влади в руках імператорів (домінат), поступовим скороченням значення рабської праці в економіці та розповсюдженням християнства і поступовим його перетворенням на державну релігію.