СтефанІноді — Щепан → АлександерUrzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 100. Потоцький (1651/1652, — 1-а пол. 1726Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 74./1 серпня 1727)Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 54. — польський шляхтич, державний діяч Речі Посполитої. Батько Миколи Василя Потоцького, засновник монастиря ОО. Василіян в Бучачі.

Життєпис

Його батько — Ян Потоцький, титулярний брацлавський воєвода. Мати — згідно з грамотою Миколи Василя ПотоцькогоТакож у ПСБ → Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 177. , перша дружина батька — Софія (Тереза?) Цетнер.

У 1680-х роках сприяв частковій відбудові бучацьку фортецюSkrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 65. 29 грудня 1684 року Галицький сеймик обрав послом на Сейм.Akta grodskie і ziemskie… — Lwów, 1931. — Т. 24. — S. 447—452. , 7 серпня 1687 року сеймик Галицької землі звільнив маєтності С. А. Потоцького (Бучач, Бариш, Золотий Потік) від оподаткування через те, що їх знищили.Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 177. У лютому 1692 року разом із галицьким каштеляном Кшиштофом Скарбеком командували вдалою обороною Рогатина від нападу татар.Kaźmierczyk A. Skarbek Krzysztof h. Abdank (ok. 1630—1706) // Polski Słownik Biograficzny… — T. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 20. В 1690-х роках багато часу приділяв військовим справам, керував відділком, що розвідував ситуацію в околицях Кам'янця-Подільського. Король Ян III Собеський зараховував його до кола осіб, які найкраще знають турецько-татарську проблему. Політично був пов'язаний з майбутнім великим гетьманом коронним Адамом Миколаєм Сенявським.

З 1693 року намагався одружитися із сестрою тоді белзького воєводи А. М. Сенявського Йоанни, принаймні з грудня пару пов'язували взаємні прихильність та симпатія. Дуже неохоче до ймовірного шлюбу ставилась дружина А. М. Сенявського Ельжбета Гелена, яка розпускала на королівському дворі плітки, що «…ловчий валах, а його мати вірменка». Противниками шлюбу були також Яблоновські. С. А. Потоцький при дворі мав репутацію «гуляки, розпусника, людини, яка не вміє панувати над своїми рефлексами».

У 1694 році сильно побив булавою (або пірначем) шваґра — брацлавського воєводу Яна Ґнінського, тому король (незважаючи на симпатію) не хотів слухати про перепрошення кілька місяців, яке прийняв 14 липня; в липні оголошено про його шлюб з сестрою Адама Миколая Сенявського — Йоанною; наприкінці року Ельжбета Гелена Сенявська стала «героїнею» придворного скандалу, пов'язаного з її романом із сином коронного гетьмана Яном Станіславом Яблоновським. Їх листи за посередництва С. А. Потоцького потрапили до чоловіка — А. М. Сенявського.Link-Lenczowski A. K., Popiołek Bożena Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 91.

2 січня 1695 року відбувся його шлюб з Йоаною (обряд провів львівський латинський архієпископ Константи Ліпський), якому перечив А. М. Сенявський який вважав, що майбутній шваґер (свояк) домагається тільки великого посагу (приданого).Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 178.

У лютому 1695 року молодий вирушив під Львів, обложений татарами: отримав сильне поранення руки (або плеча) — залишився скаліченим до кінця життя. Після відступу татар разом з дружиною проживав у володіннях, ведучи збір розвідданих, утримував полк з 9 корогв панцерних. Після смерти короля Яна III Собеського підтримував кандидатуру Фредерика Авґуста Веттіна. Під час безкоролів'я за дорученням королевича Якуба Людвіка Собєського увірвався з військом до Жовкви, взяв місцевий замок; намагався тоді переконати швагра прибути до міста та стати на сторону королевича. На початку січня 1697 року представник Людовика XIV в Речі Посполитій князь М. Поліньяк твердив, що є дуже можливим здобути прихильність С. А. Потоцького у справі князя Конті за 6000 талерів, незважаючи, що королевич дав йому 25000 з обіцяних 40000 талерів. С. А. Потоцький став на сторону Августа Веттіна (Саса) за обіцянки значних виплат, привів до Кракова для Саса влітку 1697 року 8 коругв.

1697 року командував значними частинами військ на Волині, Покутті, Поділлі. 1701 року Галицький сеймик видав йому мандат на Сейм. 1702 року загострюються стосунки з родичами через недоданий посаг дружини, також через програш боротьби за булаву польного гетьмана коронного шваґру А. М. Сенявському (намагаючись отримати якусь сатисфакцію, висміював останнього; восени, у нетверезому стані, викликав на дуель, яку заборонив Геронім Августин Любомирський через вплив С. А. Потоцького серед війська). Не ангажувався виразно серед противників Августа II, хоча дружина в листах обіцяла перейти на бік шведів. Тоді найчастіше перебував у Замості.

1703 року присвятив частину часу власним володінням, зокрема, 19 серпня видав список прав шевського цеху Золотого Потоку.

1704 року відмовився від посади старости теребовлянського на користь Александера Цетнера.Ковальчук М. Стефан Потоцький… — С. 125. Схоже, у 1704 році С. Лещинський покинув Варшаву після засторог С. А. Потоцького.

Під час боротьби за трон не мав чітко вираженої позиції. Вересень 1705 року — відбив спробу захоплення московитами фортеці в Замості, став мішенню для московитів: Ф. А. Ґоловін казав Івану Мазепі, щоб він зовсім не довіряв інформації С. А. Потоцького, якого найкраще було б піймати, а в його маєтки пустити козаків. Із Замостя писав слізні листи швагру, що дружина покинула дітей, переїхала до Львова, думає тільки, як витягнути найбільше грошей з його маєтків. Наприкінці 1706 року був готовий присягнути Сандомирській конфедерації Юзефа та Міхала Потоцьких; водночас, Яну Шембеку говорив, що лояльний йому, незважаючи на тиск Потоцьких.Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 178—179. 14 листопада 1706 року став хресним батьком сина галицького чесника Кшиштофа Дульського, тоді названий «адміністратором Королівства Польського».Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 99.

Грудень 1707року цар Пйотр І в листі до А. Меньшикова стверджував, що вся кореспонденція між турками, шведами та С. Лещинський йде через С. А. Потоцького, який підтримує турецьких і татарських посланців, емісарів Юзефа Потоцького. С. А. Потоцький мав агентів при Юсуфу-Паші в Криму. В березні 1708 року царський резидент при А. М. Сенявському , занепокоєний можливістю його переходу на сторону короля Станіслава, твердив, що це робота С. А. Потоцького.

За його посередництва відновилися перемовини між Станіславом Антонієм Щукою та А. М. Сенявським після перебування першого у Вишнівці в грудні 1708 року.Palkij Henryk. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, 4, zeszyty 194, 195. — S. 469—480, 481.

Після Полтавської битви цар Пйотр наказав арештувати С. А. Потоцького за підозрою в шпигунстві на користь Польщі. Потоцький зумів уникнути арешту, але в його маєтках були розквартировані близько 8000 московських солдатів під командуванням Кропотова (який перехопив документи, в тому числі 18 листів С. Лещинського, кілька турецьких документів), які грабували, ґвалтували мешканців міст Бучача, Городенки (були цілковито знищеніLink-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 179.), менше — Золотого Потоку, Бариша. Під час зустрічі в Торуні король Август II Фрідріх нагадав про це царю, який відмахнувся; тому С. А. Потоцький став симпатизувати Станіславу Лещинському. 1710 року — брав участь у Варшавській раді, на якій боровся проти сваволі московитів у його володіннях.

З 1717 року почав часто хворіти, що зумовило ослаблення його політичної активності. З очільниками клану Потоцьких — Юзефом, Теодором, Міхалом — не мав тісних стосунків. З 1720 року мешкав в основному в Бучачі та Золотому Потоці, намагаючись відбудувати їх.

Мав велику набожність до Підкамінської ікони Матері Божої, значні кошти надавав Підкамінському монастирю, зокрема, 1 січня 1727 року писав до пріора о. Томаша Новомєйського, щоб той відправив до Гданська людей, які розуміються на гарматах, які (2 шт.) були оплачені С. А. Потоцьким в сумі 16 000 золотих; також відправив до монастиря оздоблений перлами сагайдак.

Помер о 6-й год. ранку 1 серпня 1727 року. Був пишно похований: тіло — в родинній крипті Цетнерів домініканського монастиря містечка Підкамінь, «нутрощі» — в гробівці каплиці святої Анни фарного костелу в Бучачі.Aneks I, aneks II // Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — Cz. I. — T. 1. — 126 s. — S. 26—28. — ISBN 83-85739-09-2. Польська дослідниця Божена Попьолек стверджує, що у своєму заповіті, зокрема, «перепросив милу і кохану дружину за всі свої позиції злі».Popiołek B. Woli mojej ostatniej testament ten--: testamenty staropolskie jako zrodlo do historii mentalnosci XVII i XVIII wieku. — Prace Monograficzne. — Uniwersytet Pedagogiczny im. Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie. — S. 215. — ISBN 8372715165, 9788372715166.

Посади, звання 1688 рік ловчий великий коронний. 1692 рік стражник великий коронний. Староста теребовлянський (15 вересня 1698-11 лютого 1704, або 22 жовтня 1709 — 12 листопада 1718 роки канівський, яблунівський (1705 р.), городоцький (з 1713 р.).Potoccy (03) Воєвода белзький (з 1720 року). Полковник коронного війська Речі Посполитої.

Маєтності Коропець (село коло Тлумача), згадані Бучач, Золотий Потік, Городенка; посаг дружини — Гологори, Новосілки та Вільшаниця (нині Велика Вільшаниця) поблизу Золочева.

Меценат, фундатор 7 грудня 1712 року в Любліні видав фундаційну грамоту на заснування монастиря ОО.Василіян в БучачіСтоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі… — С. 143.. Він заповів інокам 30 тис. злотих, фільварок із садами та городами в передмісті Пушкарі, орне поле, сіножаті, пасовища тощо, а також кількох підданих. Монахи могли вільно, без застережень, користуватися млином, заготовляти деревину в лісах, займатися бджолярством, ловити рибу.Кривошея І. І. Еволюція взаємин магнатів Потоцьких і християнських церков: на прикладі Правобережної України XVIII–ХІХ ст. Ґілея (наук. вісник): збірник наук. праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. — 2008 — Вип. 15 — С. 10–18. ВДоброчинець костелу оо. Кармелітів в Теребовли (в захристі був портрет).

Нагороди У 1718 році стає кавалером ордену Білого орла.

Сім'я

Першою дружиною (біля 1688 (чи 1690) р.— до 1693 р.) була Анна з Харленських (вдова брацлавського воєводи Миколая Леона Сапеги, з якою в них дітей не було. 1695  р. — вдруге одружується: дружина — Йоанна Потоцька (із Сенявських на ГрановіBarącz S. Pamiątki buczackie… — S. 115.) — донька польного гетьмана коронного Миколая Єроніма Сенявського, сестра А. М. Сенявського. Близько 500 листів її приватної кореспонденції зберігаються у бібліотеці Чорторийських у Кракові. Народились в шлюбі: Микола Василь Тереса ( 1765) — дружина воєводи ленчицького Єжи Варшицкого; воєводи сєрадзького Войцеха Леона Опалінського. 2 доньки не дожили до повноліття.Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726)… — S. 180.

Зауваги

Примітки

Джерела

Ковальчук М. Потоцький Стефан // Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu // Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 208 s. — ISBN 978-83-60976-45-6. Link-Lenczowski A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — 177—368 s. — S. 177-180.