Михайло Андрійович Соболь ( , Білосток, Польща — , Київ) — український танцюрист і хореограф. Батько танцюриста і педагога, Заслуженого артиста України Олександра СоболяШляхи розвитку українського народно-сценічного танцю.
Загальні відомості Був учнем балетмейстера Хоми Ніжинського — батька прославленого Вацлава Ніжинського.
Пропагував театралізований хореографічний фольклор, створив свій хореографічний театралізований ансамбль, метою якого була театралізація народних обрядів, звичаїв, традицій. Ансамбль складався з 10 танцюристів і 18 танцюристок з високою професійною підготовкою. До програми колективу входили театралізовані сюїти: «Весілля на Україні», «Запорозькі козаки», «Російське весілля», «Картинки в горах Кавказу», «Польський бал», «Українські дівочі хороводи».
Ансамбль почав виступати у 1910 році з великою програмою, з якою він гастролював по містах України, а з 1914 року працював у Харкові. Віртуозна техніка хореографічних творів Михайла Соболя сприяла розкриттю хореографічних образів, підсилюючи їх характери і впливаючи на інтерес до цих творів, професіоналізм в цілому.
Хореограф ускладнив лексику, але не за рахунок циркових трюків, а збільшуючи амплітуду дії того чи іншого руху; так, наприклад, народилися видозміни повзунця, присядок. Знання класичного танцю допомагало балетмейстеру застосувати у новій якості композиційні прийоми, що свого часу ввійшли в арсенал класичного балету. Запозичуючи основну структуру руху та забарвлюючи його відповідно до художнього завдання, Михайло Соболь використовував ряд повітряних рухів, притаманних українському чоловічому танцю. При цьому, рух виконував функцію образно-дійового чинника, який у комбінації з іншими допомагав розкрити тему та сюжет твору.
Численні балетмейстери українських труп, широко використовуювали хореографічні твори Михайла Соболя, переносячи одні й ті самі танцювальні композиції з вистави у виставу, але при цьому часто перекручували і спотворювали його знахідки. Відомий український фольклорист і хореограф Василь Миколайович Верховинець називав такі танці «еквілібристикою в українській одежі під неможливо швидкий темп українського козачка».
Послідовником Михайла Соболя став Павло Вірський, який з успіхом розвив знахідки і традиції, закладені попередником.
Примітки
Джерела Соболь Михайло Андрійович / Туркевич В. Д. // Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Бібліографічний довідник: хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники. — К.: Біографічний інститут НАН України, 1999. — С. 179. К. Ю. Василенко. Принципи обробки фольклорного танцю Л. І. Каміна. Регіональні особливості народних танців у професійних та аматорських хореографічних колективах України Станішевський, Ю. О. Балетний театр Украіни [Текст] : 225 років історії / Юрій Станішевський. — Київ: Музична Украіна, 2003. — 440 с. : іл