Шарлатанство — обман довіри з метою отримання грошей, влади, слави чи інших переваг шляхом удавання або хитрощів. Приклад шарлатана з'являється в одному з «Кентерберійських оповідань» «Оповідь торговця індульгенціями», де йдеться про такого торговця, який обманом змушує грішників купувати фальшиві релігійні реліквії. Синонімами слова «шарлатан» є «містифікатор» або «фальсифікатор».
Етимологія Англійське слово походить від — продавця ліків, що афішував свої послуги музикою та виставами на відкритій сцені. Найвідомішим з паризьких шарлатанів був , чиї скетчі та фарси — під впливом комедії дель арте — надихнули драматурга XVII століття Мольєра. Слово також схоже на іспанське — «нестримано балакуча людина, базікало». Етимологи вважають, що слово походить з італійської мови, або від («балакати», «базікати») або від , мешканця Черрето, села в Умбрії, відомого своїми шарлатанами в XVI столітті, або від поєднання обох цих слів.
Історія терміна Спочатку шарлатан — бродячий торговець цілющими засобами. Потім термін набув негативного відтінку. Нині шарлатанство — вид обману, зокрема:
використання у своїй діяльності невігластва та людських забобонів; представлення себе фахівцем в якійсь справі, не будучи таким; навмисне використання в науковій практиці псевдонаукових методів; опора в науковій та дослідницькій діяльності на відкинуті наукою методи внаслідок відсутності достатньої компетентності.
Див. також
Примітки