ВАТ «Коломенський завод» (Коломенський тепловозобудівний завод імені В. В. Куйбышева) — одне з найстаріших і найбільших підприємств транспортного машинобудування СРСР, а згодом і Росія.

Історія

Заснований в 1863 поблизу м. Коломни. У другій половині XIX століття випускав паровози, вагони, річкові судна, локомобілі, землечерпальні снаряди. З 1866 іменувався «Заводом інженерів братів Струве». З 1871 перейшов в акціонерне товариство машинобудівного заводу Коломенського. Робітники заводу брали активну участь у революційному русі. Перший страйк на заводі спалахнув в 1886. У 1903 створена заводська підпільна організація РСДРП(б). У жовтні 1905 в Коломні створена Рада робочих депутатів, головою якої вибраний робітник заводу Д. А. Зайців, розстріляний царськими карателями в грудні 1905. В період 1906—17 робітники заводу неодноразово страйкували.

В перші роки Радянської влади на заводі в невеликих кількостях випускалися паровози, вагони, трамваї. У 1923 було організовано виробництво тракторів. В 1925 завод випустив перший паровоз серії С в, в 1930 почав виробляти тепловози, а в 1932 спільно із заводом «Динамо» — електровози ВЛ. До початку німецько-радянської війни завод, будував паровози, тепловози, електровози, дизелі, прохідницькі щити і тюбінги для метро, турбіни, тендери-конденсатори для паровозів. У роки війни завод забезпечував потреби фронту: ремонтував танки, будував бронепоїзди, виготовляв боєприпаси. У 1943 завод відновив випуск паровозів і дизелів. У листопаді 1953 він побудував десятитисячний паровоз. У 1956 завод почав будувати тепловози. У 1958 побудований вантажний тепловоз потужністю 2200 квт (3000 к. с.), в 1959 — перший в СРСР вантажний газотурбовоз Г1—01 потужністю 2570 квт (3500 к. с.), в 1960 — пасажирський швидкісний тепловоз ТЕП60 (потужність 2200 квт, швидкість 160 км/год). Заводом освоєні потужні дизелі для залізничного транспорту та інших галузей народного господарства. У післявоєнні роки завод розширили і реконструювали, оснастили новим верстатним устаткуванням. Нагороджений орденом Леніна (1939), орденом Трудового Червоного Прапора (1945) і орденом Жовтневої Революції (1971).Коломенський тепловозобудівний завод/ http://vseslova.com.ua 23.063.2013

Структура виробництва Коломенський завод має виробництво з повним замкнутим циклом. Загальна площа території виробничої зони заводу становить 124 га. Виробничий комплекс складається з металургійного, заготівельного, зварювально-складального, механоскладального виробництв. На території заводу розташовано 26 цехів основного виробництва і 13 цехів допоміжного виробництва, в тому числі — спеціалізовані цехи, дільниці виробництва продукції за новітніми технологіями. Коломенський завод має сучасну конструкторсько-технологічну та експериментально-дослідницьку бази. До складу підприємства входять великі конструкторські підрозділи по дизелебудуванню і локомотивобудуванню. На підприємстві здійснюється повна технічна підготовка виробництва, включаючи передпроектні науково-дослідні роботи, проектування, виготовлення, випробування, експериментальне доведення дослідних зразків, технологічну та організаційно-матеріальну підготовку виробництва.КОЛОМЕНСКИЙ ЗАВОД http://www.tmholding.ru 27.03.13.

Продукція магістральні пасажирські тепловози ТЕП70БС, ТЕП70; двосекційні вантажні тепловози 2ТЕ70; пасажирські електровози постійного струму ЕП2К; серійні двигуни типу Д49 (ЧН26/26) і типу Д42 (ЧН30/38); дизель-генераторні установки для АЕС; блочно-транспортабельні електростанції і автономні електроагрегати; газові двигуни; запасні частини.КОЛОМЕНСКИЙ ЗАВОД http://www.tmholding.ru 24.03.13

Продукція Коломенського заводу експлуатується в більш ніж 30 країнах світу, а саме в: Алжирі; Франції; Іспанії; Німеччині; Іспанії; Єгипті; Ємені; Австралії; Україні; Білорусі; Росії; Польщі; Чехія; Угорщина; Румунії; Словаччині; Болгарії; Чорногорії; Сербії; Естонії; Литві; Латвії; Казахстані; Узбекистані; Монголії; Китаї; Сирії; Пакистані; Індії; Іраку; Ірані; В'єтнамі; ІндонезіїРынки сбыта http://www.kolomnadiesel.com 27.03.13.

Керівники підприємства Струве А. Є. 1863—1866 Струве Г. Є. 1866—1882 Струве А. Є. 1882—1898 Антошин Н. К. 1898—1905 Мещерський А. П. 1905—1917 Уриваєв М. Є. 1918—1920 Макаров І. Г. 1920—1921 Уриваєв М. Є. 1921—1925 Мірошин Н. Г. 1925—1929 Березін Д. Є. 1930—1935 Кукс С. І. 1935—1936 Доценко І. С. 1936—1938 Малишев В. А. 1938—1939 Новоторцев С. Д. 1939—1940 Коньшина С. Н. 1940 Рубінчик Р. Е. 1940—1941 Смеляков М. М. 1941—1942 Бебенін Л. Н. 1942 Гоцирідзе С. В. 1942—1943 Андрєєв Г. Я. 1943—1946 Яковлєв К. К. 1946—1952 Пашин В. Н. 1952—1960 Стрельніков В. П. 1973—1986 Арсе Л. Д. 1986—1987 Плотніков Б. В. 1987—1988 Кізельштейн М. Є. 1988—1995 Бережков В. А. 1995—2000 Корольов О. П. 2000—2001 Власов В. М. 2001—2005 Новиков А. Д. 2005—2006 Франц В. Н. 2007 Карпов В. Ю. 2007-наш.час.

Примітки

Посилання Завод в фотографіях початку XX століття