Васи́ль Іва́нович Марти́нов (16 квітня 1938, Олександрія Благодаренського району Ставропольського краю — 13 березня 2006, Львів) — український журналіст, письменник, поет, член НСПУ, Львів.
Життєпис Уродженець Росії, родина перебралася на Золочівщину 1953 року.
Працював у редакції Золочівської районної газети «Народне слово» (з 1956 року, тоді — «Серп і молот»). Керував створеним при редакції літературним об'єднанням ім. Степана Тудора. Закінчив навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка.
З композитором Б. Янівським написав 7 пісень до спектаклю «Одурений чоловік» Мольєра у постановці 1985 року, Дрогобицький український музично-драматичний театр.
Видані його гумористично-сатиричні, поетичні збірки (в тому числі для дітей), збірки приказок та прислів'їв: «Сонцелюби», 1977 «Термінове відрядження», Львів, 1981 «Заповіт графомана», «Бібліотека Перця», 1984 «Проспект радості», 1985 «Тепло материнського дому», 1988 «Поглиблений склероз», Львів, 1990 «Верблюд на пенсії», 1992 «Як кіт вуса загубив», 1993 «Молодша губка — солодша губка», 1993 «Вірю. Надіюсь. Люблю.», 1998 «Синьозорий квітень», 2000 збірка поезій Василя Мартинова «Чебрецевий легіт» — 2001 — з «Піснею про Володимира Івасюка», Валерій Квасневський написав музику «Магія Думного потоку», Львів, 2003, з однойменною повістю і щоденниковими записами — есе про Ліну Костенко.
Лауреат премії ім. О. Гончара — за книги: «Магія Думного потоку», «Уроки Ліни Костенко», «Німа дзвіниця», «Нанашка» (Уроки Ірини Вільде).
Помер у Львові, похований на Янівському цвинтарі.
Джерела
Прес-центр Сторінки пам'яті Івасюка Кримська світлиця Золочів райрада Премія ім. Олеся Гончара Три уроки