Журавльо́в Сергі́й Микола́йович (24 квітня 1959, Брянка, , Луганська область, Українська РСР, СРСР — ) — радянський футболіст, що виступав на позиції захисника. Майстер спорту міжнародного класу. Чемпіон Європи з футболу серед молоді (1980), чемпіон СРСР (1980), володар Кубка СРСР (1982). Після закінчення кар'єри розпочав роботу дитячого тренера.

Життєпис Сергій Журавльов народився у містечку Брянка на Луганщині. Вихованець ДЮСШ «Зоря». У 1978 році дебютував у складі ворошиловградського клубу у вищій лізі чемпіонату СРСР. У дебютному сезоні гра захисника привернула увагу тренерського штабу київського «Динамо» і наступний рік він розпочав вже у складі одного з найсильніших клубів СРСР. У складі киян Журавльов протягом 5 років здобув Кубок країни та медалі чемпіонату будь-якого ґатунку — від «бронзи» до «золота», вважався одним з найперспективніших захисників радянського футболу, однак через систематичні порушення режиму був відрахований з команди. У жодному з клубів надалі більше ніж на сезон він не затримувався, однак встиг занести до свого активу фінал кубка СРСР 1984/85 у складі донецького «Шахтаря».

Однак, найбільший успіх Журавльова пов'язаний не з клубними виступами, а з іграми за молодіжну збірну СРСР, яка на той час, фактично, вважалася найближчим резервом національної команди. У 1980 році «молодіжка» СРСР перемогла за підсумками двох матчів однолітків з НДР та стала чемпіоном Європи. Сергій Журавльов був одним з основних гравців тієї команди, виступаючи пліч-о-пліч з такими відомими в майбутньому гравцями, як Анатолій Дем'яненко, Сергій Балтача, Валерій Газзаєв, Андрій Баль та іншими.

Протягом 1998–1999 років Журавльов працював дитячим тренером та другим тренером клубу «Аль-Кадисія» з Саудівської Аравії. З 2004 року працює у ДЮФШ київського «Динамо» над підготовкою резерву для команди. Серед його вихованців можна виокремити Іллю Забарного, Темура Парцванію, Дмитра Хльобаса, Євгена Морозенка та Віталія Гемегу.

Помер 4 березня 2025 року.

Досягнення Чемпіон Європи (U-21): 1980 Бронзовий призер чемпіонату Європи серед юнаків (1): 1977 Бронза Спартакіади 1979. Чемпіон СРСР (2): 1980, 1981Провів у сезоні лише 5 матчів, тому чемпіоном країни може вважатися умовно Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1982 Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1): 1979 Володар Кубка СРСР (1): 1982 Фіналіст Кубка СРСР (1): 1985 Переможець турніру Переправа 1978

Примітки

Посилання