Експеди́ція загото́вок держа́вних папе́рів — структурний підрозділ Міністерства фінансів Української Народної Республіки, Української Держави та Директорії, який функціонував під час національно-визвольних змагань 1917–1921 років. Основним завданням установи було виготовлення грошових знаків, державних цінних паперів, поштових марок та інших офіційних документів. Експедицію заготовок державних паперів часто називали просто «ЕкспедиціяЕкспедиція (від  — відправлення або дія) — термін, що в царській Росії, а пізніше в Україні під час національно-визвольних змагань 1917—1921 років, використовувався для позначення відділу в деяких урядових установах» або «Заготовка», а друкарні, де виготовляли державні папери, — «фабриками».

Для виготовлення державних паперів проводилися конкурси на створення їхніх дизайнів, рішення за якими приймала спеціальна комісія при Міністерстві фінансів. Участь у створенні проєктів брали відомі українські художники, серед яких Іван Мозалевський, Георгій Нарбут, Антон Середа, Григорій Золотов, Василь Кричевський, Олександр Богомазов, Амвросій Ждаха, Микола Касперович та інші. Загалом із запропонованих дизайнів було затверджено 23 зразки державних банкнот, з яких 12 належали Нарбуту.

Експедиція мала три філії: Одеську, Кам'янецьку та Варшавську, а також здійснювала нагляд за друком державних кредитових білетів та білетів Державної скарбниці в Імперській друкарні у Берліні. За період 1917–1921 років загальний обсяг грошових знаків (гривень та карбованців), виготовлених «фабриками», склав 45 мільярдів гривень. При цьому в обіг потрапили лише знаки на суму 23 мільярди гривень та шагів на 46 мільйонів гривень.

Експедиція відігравала важливу роль не лише у фінансовій політиці тогочасних українських урядів, але й у процесі українського державотворення. Виготовлення національної валюти дало змогу протягом 1918–1920 років фінансово підтримувати збройну боротьбу української армії та забезпечувати функціонування державного апарату. Остаточне припинення діяльності Експедиції було спричинене військовою поразкою армії УНР та втратою Українською Народною Республікою незалежності.

Передумови створення

Революція 1917 року в Росії призвела до ослаблення зв'язків між центральною владою та її колоніями, що призвело до зростання вимог автономії та самовизначення. На тлі цих подій, Українська Центральна Рада, яка об'єднувала різні політичні партії та організації соціалістичного спрямування, взяла на себе ініціативу в національному русі українців. У своєму Першому Універсалі, прийнятому 1917 року, Центральна Рада проголосила автономію України — «Не одділяючись від всієї Росії...народ український має сам порядкувати своїм життям». Другий Універсал від 1917 року закріпив угоду між Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії, в якій останній визнавав легітимність Ради. До проголошення незалежності Української Народної Республіки року, Центральна рада здійснила низку важливих соціально-економічних реформ, спрямованих на захист української державності. Однією з ключових ініціатив було проведення влітку 1917 року конкурсу серед художників для створення ескізів перших українських банкнот, що мало вирішальне значення для майбутньої фінансової системи.

У 1917 році на українських землях в обігу залишалися російські «царські» рублі та «керенки» — грошові знаки, випущені Тимчасовим урядом Росії. Однак із подальшою масовою емісією паперових грошей як з боку Тимчасового уряду, так і більшовиків після Жовтневого перевороту, рубль почав швидко втрачати вартість. Попри велику кількість російської валюти на ринку (8—12 млрд рублів), на місцях її катастрофічно не вистачало. Так, за даними на 6 грудня 1917 року, запаси Київської контори Держбанку Росії, яка 9 грудня була реорганізована у Державний банк УНР, становили 6 мільйонів рублів, а вже 20 грудня зменшилися до 40 000 рублів. Водночас, 8 грудня 1917 року газета «Киевская мысль» повідомила, що Рада Народних Комісарів постановила «...не надсилати ніяких грошових знаків для України». Це призвело до серйозної загрози фінансового краху української економіки. Щоб стабілізувати економіку та захистити її від знеціненої російської валюти, Центральна Рада вирішила ввести власну національну валюту. З цією метою 14 грудня 1917 року при Міністерстві фінансів була заснована Експедиція заготовок державних паперів, яка відповідала за виготовлення українських грошових знаків і державних цінних паперів. Це дозволило не тільки захистити українську економіку, а й закріпити суверенітет держави в економічній сферіНевмановъ Л. М. Финансовая политика Украины (7 ноября 1917 — 4 февраля 1918 г.). — К.: Культура и знание, 1919. — С. 33..

Організація та діяльність Мистецько-гравірувальний відділ Згідно з § 11 закону Центральної Ради «Про випуск державних кредитових білетів УНР» від , «Генеральному секретареві фінансів було надано право розробити зразки кредитових білетів Української Народної Республіки та оприлюднити їхній опис для загального відома». У зв'язку з цим при Міністерстві фінансів, у рамках роботи Експедиції заготовок державних паперів, було створено Мистецько-гравірувальний відділ, хоча його організація завершилася лише в березні 1918 року. Першим керівником відділу був художник Іван Мозалевський, який обіймав цю посаду до червня 1919 року. Після нього відділ очолив художник Зиновій Подушко.

Мистецько-гравірувальний відділ займався розробкою проєктів грошових знаків, поштових марок, державних гербів тощо. У його складі працювало понад 20 митців, організованих у шість підвідділів: літографічно-перекладний, конгревний (різноколірного друку), металевої гравюри, фототипії, фотоцинкографічний та мистецький з музеєм. Замовлення на виготовлення державних паперів Іван Мозалевський отримував від управителя Експедиції, яким спочатку був український земський діяч Арістід Венеракі .

Процес створення державних паперів Експедиція організовувала конкурси на створення проєктів державних цінних паперів різних номіналів. У них брали участь відомі українські художники, зокрема Іван Мозалевський, Георгій Нарбут, Антон Середа, Григорій Золотов, Василь Кричевський, Олександр Богомазов, Амвросій Ждаха, Микола Касперович та інші.

Відбір та затвердження проєктів здійснювала спеціальна комісія при Міністерстві фінансів. До її складу входили заступник міністра фінансів Василь Мазуренко (голова), В. Є. Барбаров (заступник голови), професор Дмитро Антонович (представник Міністерства освіти і мистецтва), професор Георгій Нарбут (від Української академії мистецтв), Іван Мозалевський (від Мистецько-гравірувального відділу Експедиції), завідувач відділу цинкографії Н. Негель, а також гравери Гришманюк і Петенко. Авторам схвалених проєктів виплачували високі гонорари: за проєкт грошового знака — від 2 до 5 тисяч карбованців, за проєкт поштової марки — від 700 до 1 000 карбованців. Наприклад, Георгій Нарбут отримав 2 тисячі карбованців за розробку проєктів державного герба та печатки Української Держави, згідно з постановою Ради Міністрів, затвердженою гетьманом 20 листопада 1918 року. Загалом із запропонованих проєктів було затверджено 23 зразки державних банкнот, з яких 12 належали Нарбуту. +Шлях державних знаків від ескізу до введення в обіг на прикладі банкноти 250 карбованців 1918 року Етап Зображення Опис Затверджений ескіз Проєкт банкноти УНР, виконаний Борисом Романовським у 1918 році. Затверджений номінал Технічний друк банкноти номіналом 250 карбованців 1918 року.Затверджено до випуску Міністром фінансів з подальшою заміною кольору. Пробний зразок Пробний друк з новими кольорами. Емітована банкнота Пачка банкнот з друкарні в остаточному вигляді.

Загальна структура та керівництво Експедиція мала розгалужену структуру та великий штат співробітників. До її складу входили загальна канцелярія, головна бухгалтерія, матеріальний відділ, екзекуторська частина, ремонтно-механічний відділ, технічно-друкарський відділ (друкарська та літографічна майстерні), лічильно-сортувальний відділ (різальний, перша та друга лічильно-сортувальні майстерні, бухгалтерія, комора цінностей, канцелярія), шпиталь, церква та охорона. Штаб-квартира з грудня 1917 року знаходилась у Києві на вулиці Пушкінській № 4, у приміщенні друкарні «С. В. Кульженко», а з листопада 1918 року — на Бібіковському бульварі № 27. +Список управителів Експедиції в 1917—1921 рокахІм'яПеріодАрістід Венеракігрудень 1917 ― 6 серпня 1918 В. Є. Барбаров6 серпня 1918 року — 7 вересня 1918Володимир Іванович Михайловський 7 вересня 1918 ― лютий 1919Микола Данильченколютий 1919 ― червень 1919Євген Федосієвчервень 1919 ― 27 жовтня 1921

Регіональні філії Експедиція мала три філії: Одеську, Кам'янецьку та Варшавську. Одеську філію, утворену в червні 1918 року, очолював С. Х. БатурськийЦДАВО України. — Ф. 2199. — Оп. 1. — Спр. 14. — Арк. 43., і вона працювала до захоплення Одеси військами Денікіна в серпні 1919 року. Кам'янецька філія виникла внаслідок евакуації Експедиції з Києва до Кам’янця-Подільського у січні 1919 року; 20 травня 1920 року вона розпочала друк грошових знаків і отримала неофіційну назву «Кам'янецька експедиція». Варшавська філія діяла на основі положення, затвердженого 10 жовтня 1920 року, і виконувала договори про друк українських грошей у Польщі.

Експедиція доби Центральної Ради (1917—1918)

Запровадження нової грошової системи

року Центральна Рада ухвалила «Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР». Першою емісією стали карбованці, які містили 17,724 долі щирого золота1 доля = 0,044 г золота та ділилися на 200 шагів. Російські рублі та «керенки» продовжували перебувати в обігу поряд з новою українською валютою, а також залишалися в обігу російські дрібні монети. Михайло Грушевський у статті «Про монетну українську одиницю», опублікованій у газеті «Народна воля», обґрунтував вибір карбованця як тимчасової грошової одиниці Української Народної Республіки та гривні як перспективної національної валюти:

Після підписання Брест-Литовського мирного договору, 1 березня 1918 року в Житомирі в будинку колишнього дворянського зібрання, Мала Рада під головуванням Михайла Грушевського прийняла другий закон про запровадження нової грошової системи, «Закон про грошову одиницю, биття монет та друк державних кредитових білетів». Основною грошовою одиницею ставала гривня, яка містила 8,712 долі щирого золота, поділялася на 100 шагів і дорівнювала половині карбованця. Номінали державних кредитових білетів включали 2, 5, 10, 20, 100, 500 та 1000 гривень. Поряд із паперовими грошима планувався випуск золотої монети номіналом 20 гривень, срібної — в 1 гривню, а також монет 1, 2, 5, 20, 50 шагів з «іншого металу», визначеного міністром фінансів.