Третій Всеросійський шаховий турнір () — змагання, що пройшло у Києві з 1 по 23 вересня 1903 року, об'єднавши дев'ятнадцять провідних шахістів Російської імперії. Шахова історія згадує цей та інші Всеросійські турніри як неофіційні чемпіонати з шахів. Перебіг турніру Організація За повідомленням російського шахіста Михайла Чигоріна, ідея шахового турніру в Києві з'явилася ще в 1901 роціВступ Чигоріна до книги, присвяченої турніру . Основну підготовчу роботу взяло на себе створене в той же час Київське Шахове Товариство, анонси та звіти про турнір розмістив на своїх сторінках журнал .

Активними учасниками шахового товариства та організаторами змагання в Києві були Федір Дуз-Хотимирський, С. А.(?) Шиманський. Почесним головою товариства та патроном турніру був шляхтич польського походження граф Платер Уривок зі спогадів Дуз-Хотимирського , секретарем - М. Л. Венгеров, асистентом — М. Лохтін.

Згідно з правилами турніру кожен учасник мусив зробити попередній внесок у розмірі 40 рублів, після завершення змагань за умови сумлінної гри половину з суми можна було повернути собі. Призи складали: 500, 350, 275, 200, 125, 50 і 30 рублів. Партії грались у три тури. Якщо вони не виявляли переможця, мав бути зіграний додатковий матч.

Турнір проходив у будівлі київського вело-товариства на розі вулиць Лютеранської та Хрещатик, поруч з кафе Варшава, де зазвичай проводили час київські шахісти

Учасники та результати

Головною зіркою турніру безумовно був найкращий шахіст Імперії, претендент на світову шахову корону (у 1889 та 1892). У Києві 53-річний Михайло Чигорін втретє тріумфував на Всеросійській першості, однак його перемога не була беззастережною, як у минулі роки: він програв шахістам, які зайняли друге і третє місця, обійшов їх лише на очко і на півтора відповідно. Вже в четвертому Всеросійському турнірі (1905-1906) він був передостаннім. Але цей рік майстер провів надзвичайно успішно, перемігши також на турнірі в Відні та обігравши в неофіційному матчі чемпіона світу Емануеля Ласкера.

1903 року в Києві про себе заявило нове покоління шахістів, багатьом із них судилося стати визнаними майстрами: Йосип Бернштейн (1882, Житомир — 1962, південь Франції) приїхав на турнір з Німеччини, де до цього здобув декілька призів Німецького шахового товариства. Цей успіх (друге місце та перемога над Чигоріним) — один з перших у його біографії. Міжнародний гросмейстер (1950) та арбітр. (1864, Варшава — 1920, Лодзь) попри свій солідний вік дебютував на всеросійському рівні, його четверте місце в Київському турнірі стало сходинкою до перемоги в наступній першості (1905-1906). Акіба Рубінштейн (1882, Підляшшя — 1961, Бельгія) вперше взяв участь у турнірі майстрів і зайняв 5 місце. Майбутній чемпіон Росії (1907, 1912), чемпіон Польщі (1927). Переможець шахової олімпіади 1930 у складі збірної Польщі. Міжнародний гросмейстер (1950). Зноско-Боровський Євген Олександрович (1884, Павловськ — 1954, Париж) цього ж року дебютував перемогою в турнірі петербурзьких майстрів. Шаховий теоретик і письменник.

За декілька років трагічно обірвалося життя , який завершив турнір на третій позиції: учасник революції 1905—1907 він помер в ув'язненні у Києві в віці 38 років. Також молодим помер дебютант турніру Стефан Ізбінський, один з найталановитіших київських шахістів початку ХХ сторіччя.

Для вчителя Чигоріна, колишнього шахового короля Росії, Емануїла Шіфферса цей турнір був останньою значною віхою в біографії.

Велике значення турнір 1903 року мав для розвитку шахів у Києві, а позаяк і в Україні. Участь шести місцевих шахістів була не надто вдалою. Найкращий результат (6-7 ме місце) показав також дебютант турнірів (1881 — 1940), на півтора очка від нього відстав 19-річний Стефан Ізбінський. Решта киян, включно з Федором Дуз-Хотимирським опинилися на останніх місцях. В. Бреєв достроково припинив змагання. Збірка партій турніру під редакцією і з коментарями Чигоріна вийшла 1904 року в видавництві московського журналу «Шахматное Обозрение».

Але київське товариство любителів шахів цією подією гучно заявило про себе, позначило Місто над Дніпром на шаховій мапі Європи. В наступні роки вдалося залучати до показових матчів у Києві провідних шахістів, виховати власних майстрів, а рівно через десять років до Міста завітав претендент на світову шахову корону Х. Р. Капабланка.

На честь переможця змагань, Михайла Чигоріна в післявоєнному Києві була названа вулиця.

Турнірна таблиця

{|class="wikitable" style="text-align: left" ! # !! Гравець !! Місто !! Країна !! 1 !! 2 !! 3 !! 4 !! 5 !! 6 !! 7 !! 8 !! 9 !! 10 !! 11 !! 12 !! 13 !! 14 !! 15 !! 16 !! 17 !! 18 !! 19 !! Total |- | 1 || align=left | Михайло Чигорін || Санкт-Петербург || || ||0 ||0 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||½ ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||+ ||1 ||½ ||1 ||1 ||15.0 |- | 2 || align=left | Йосип Бернштейн || Житомир || || 1 || ||1 ||½ ||1 ||0 ||½ ||½ ||½ ||1 ||1 ||1 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||1 ||+ ||14.0 |- | 3 || align=left | || Москва || ||1 ||0 || ||½ ||0 ||1 ||1 ||1 ||0 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||13.5 |- | 4 || align=left | || Лодзь || ||0 ||½ ||½ || ||½ ||1 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||0 ||1 ||½ ||1 ||1 ||1 ||1 ||+ ||13.0 |- | 5 || align=left | Акіба Рубінштейн|| Лодзь || ||0 ||0 ||1 ||½ || ||½ ||0 ||½ ||1 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||+ ||11.5 |- | 6 || align=left | Зноско-Боровський Євген Олександрович || Санкт-Петербург || || 0 ||1 ||0 ||0 ||½ || ||½ ||1 ||0 ||½ ||1 ||½ ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||1 ||+ ||11.0

| 7 || align=left | || Київ || || 0 ||½ ||0 ||0 ||1 ||½ || ||½ ||1 ||1 ||1 ||½ ||0 ||1 ||½ ||1 ||½ ||1 ||1 ||11.0 |- | 8 || align=left | || Нижній Тагіл || || 0 ||½ ||0 ||1 ||½ ||0 ||½ || ||0 ||0 ||1 ||1 ||1 ||1 ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 ||10.5

| 9 || align=left | Стефан Ізбінський || Київ || || ½ ||½||1 ||0 ||0 ||1 ||0 ||1 || ||0 ||1 ||1 ||0 ||1 ||0 ||0 ||½ ||1 ||1 ||9.5

| 10 || align=left | || Санкт-Петербург || || 0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||½ ||0 ||1 ||1 || ||1 ||1 ||½ ||0 ||½ ||1 ||1 ||1 ||1 ||9.5

| 11 || align=left | || Вільнюс || ||0 ||0 ||1 ||0 ||1 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 || ||0 ||1 ||1 ||½ ||1 ||1 ||1 ||+ || 8.5

| 12 || align=left | || Санкт-Петербург || || 0 ||0 ||0 ||1 ||0 ||½ ||½ ||0 ||0 ||0 ||1 || ||1 ||1 ||1 ||1 ||0 ||½ ||+ ||8.5

| 13 || align=left | В'ячеслав Куломзін || Кострома || || 0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||1 ||0 ||1 ||½ ||0 ||0 || ||1 ||1 ||1 ||1 ||½ ||+ ||8.0

| 14 || align=left | Н. Калінський || Новохоперськ || || 0 ||1 ||0 ||½ ||0 ||1 ||0 ||0 ||0 ||1 ||0 ||0 ||0 || ||1 ||0 ||1 ||1 ||1 || 7.5

| 15 || align=left | Дуз-Хотимирський Федір Іванович || Київ || || - ||0 ||0 ||0 ||1 ||0 ||½ ||0 ||1 ||½ ||½ ||0 ||0 ||0 || ||½ ||1 ||1 ||1 ||7.0

| 16 || align=left | П. П. Бенько || Київ || ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||1 ||1 ||0 ||0 ||0 ||0 ||1 ||½ || ||1 ||1 ||1 ||6.5

| 17 || align=left | Борис Ніколаєв || Київ || || ½ ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||½ ||0 ||½ ||0 ||0 ||1 ||0 ||0 ||0 ||0 || ||1 ||1 ||4.5

| 18 || align=left | || Рига || || 0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 ||½ ||½ ||0 ||0 ||0 ||0 || ||1 || 2.0

| 19 || align=left | В. В. Бреєв || Київ || || 0 ||- ||0 ||- ||- ||- ||0 ||0 ||0 ||0 ||- ||- ||- ||0 ||0 ||0 ||0 ||0 || || 0.0

Джерела Шахматы. Энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 69—70, 529. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3 Література III Всероссийский шахматный турнир, М., 1904; Примітки