Во́зний Ко́сть Гнатович (1887 — 5 червня 1919, Житомир) — український військовий діяч, полковник, командир полку Дієвої Армії УНР, військовий комендант міста Житомир.
Життєпис
Комендант Житомира в січні—лютому 1918 р. та з листопада 1918 р. до середини квітня 1919 р. (до залишення міста українськими військами). 11 лютого 1919 р. очолив щойно створене Волинське губернське українське національне товариство. 3 березня цього ж року як комендант Житомира видав наказ — до 15 березня замінити всі російські вивіски і герби Російської імперії на українські. За невиконання наказу передбачався грошовий штрафМахорін Г. Л. Українська національна революція на Житомирщині. 2017. 208 с. с. 87.. Після цього виїхав до Рівного, де був призначений командиром 50-го пішого Новоград-Волинського (Звягельського) полку Дієвої армії УНР.
Наприкінці квітня 1919 р. захворів на тиф, був залишений у рівненській лікарні після відходу з міста українських військ. Потрапив до більшовицького полону, вивезений ЧК до Житомира, де був підданий жорстоким тортурам та вбитий.
Обставини смерті вдалося встановити після визволення Житомира українськими військами 21 серпня 1919 р. Житомирські газети того часу повідомляли, що
2 вересня 1919 р. влада УНР організувала урочистий похорон Костя Возного на кладовищі Житомирського кафедрального собору. Однак вже 17 вересня більшовики знов захопили місто, тому могилу, напевно, знищили. Точне місце поховання невідоме. Орієнтовно, це сквер біля Преображенського собору Житомира, або (за иншою версією) подвір'я цього ж собору.
Примітки
Джерела Петрів В. Житомирська юнацька школа//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. З, 17 Винник І. Бої Житомирської пішої юнацької школи//За Державність — Варшава. — 1939. — Ч. 9. — С. 166 Ф. Дідук «На сторожі революції» //Радянська Житомирщина. — 28 березня 1967. — С. 2. «Українське Слово» від 14 вересня 1941 р., стаття «Ми не забули»