Теодемократія (від — «Бог», — «народ» і — «влада») — політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його істотні стадії, при якому враховується . Хоча такий метод можна застосовувати до будь-яких громадських структур, його найважливішим додатком є держава, бо воно має велику владу. У цьому випадку визначення теодемократії зазвичай звужують до одного з наступних ознак:
Призначення лідерів керованими ними людьми відбувається шляхом чесних і змагальних виборів Народ не є єдиним легітимним джерелом влади Суспільство здійснює самоврядування заради загального блага і задоволення загальних інтересів, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом.
Прикладом теодемократії може служити стародавній Ізраїль від Мойсея до пророка і судді народу — Самуїла. У сучасному світі на цю назву претендують деякі ісламські країни. У Грузії «Національно-демократична партія» вибрала своїм ідеологічним базисом теодемократію. На парламентських виборах 28 березня 2004 вона увійшла до складу Національно-демократичного альянсу. В преамбулі української Конституції можна побачити ознаки теодемократії, а саме в словах «усвідомлюючи відповідальність перед Богом», але чомусь надалі вживається тільки слово демократія, що робить її такою, що суперечить сама собі.
Примітки
Джерела Сигалов М. К. Теодемократия как идеал мусульманской власти // Проблемы развития государства и права в современном российском обществе. Сборник научных сообщений. Вып. II. Единство мирового опыт и отечественной традиции в развитии российской государственности. М.: Московский университет МВД России, 2003. Сигалов Михаил Константинович. Общее и особенное в западноевропейской и мусульманской правовой культуре. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 — теория и история государства и права; история учений о праве и государстве. М., 2006. 26 с. Навасардян А. О. От демократии к теодемократии [Text] / Навасардян А. О. — Алматы: ДП Эдельвейс, 2010. — 96 с.
Див. також Політичний режим Теократія Ісламська республіка