Ні́на Євге́нівна Кру́тікова ( 27 січня 1913, Лодзь — 17 квітня 2008, Київ) — українська радянська літературознавиця, докторка філологічних наук з 1954 року, професорка з 1955 року, член-кореспондентка Академії наук УРСР з 1956 року; членкиня Спілки письменників України з 1959 року.
Життєпис Народилася року в місті Лодзі (нині Польща) в сім'ї учителя. 1932 року закінчила Харківський планово-економічний інститут. 1935 року поступила в аспірантуру Історико-філософсько-літературного інституту в Москві. Згодом перевелась в аспірантуру Київського університету.
З 1938 року працювала в Київському університеті. У 1940 році захистила кандидатську дисертацію. Під час німецько-радянської війни жила в Казахській РСР, Уфі, Ульяновську. Працювала доцентом у педагогічних інститутах. Член ВКП(б) з 1944 року.
З 1940 року працювала в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України у Києві: у 1955—1959 роках — заступницею директора, у 1967—1987 та 1994—1996 роках очолювала відділ російської літератури; з 1987 року — головна наукова співробітниця. Одночасно у 1950–1960-х роках викладала курси російської літератури в Київському університеті та Педагогічному інституті.
Жила у Києві, на вулиці Льва Толстого, 15Война. Разлука. Любовь. (Переписка Н. Е. Крутиковой и П. Е. Рудого. 1941—1944 гг.); сост. Т. П. Рудая. — К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. — 456 с.. Померла у 95-річному віці 17 квітня 2008 року.
Родина Чоловік — науковець-економіст, державний діяч, кандидат економічних наук Петро Рудий (1905—1986). Донька — історикиня науки і техніки, доктор історичних наук Світлана Руда ( 1936). Донька — теоретикиня літератури, славістка, культурологиня, доктор філологічних наук Тетяна Руда ( 1945).
Доробок Друкувалася з 1939 року. Досліджувала історію російської літератури XIX століття, теоретичні проблеми реалізму, традиції та новаторство, східно-слов'янські літературні зв'язки, творчість українських і російських письменників XIX — початку XX століття (Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Антона Чехова та інших), письменників радянського часу. Серед її праць 1952 — «Микола Васильович Гоголь. Життя і творчість»; 1954 — «Літературні зв'язки російського та українського народів»; 1957 — «Гоголь та українська література»; 1961 — «Творчість І. С. Нечуя-Левицького»; 1963 — «Русский реализм и становление украинской реалистической прозы»; 1965 — «Сторінки творчого життя. (Марко Вовчок в житті і праці)»; 1968 — «Форми реалізму в східнослов'янських літературах XIX—XX століть» (у співавторстві); 1972 — «Шляхами дружби і єднання»; 1976 — «Реалізм. Збагачення. Єдність»; 1978 — «На початку століття: Максим Горький і символісти»; 1979 — «Листи до Марка Вовчка»; 1992 — «Микола Васильович Гоголь. Дослідження і матеріали»; 2000 — «Григорій Давидович Вервес: біобібліографія до 80-річчя»; 2003 — «Дослідження і статті різних років»; 2007 — «Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя». Була головою редакційної колегії: Зібрання творів Івана Нечуя-Левицького (в 11-ти томах, 1965—1968); 1-го тому «Історії українсько-російських літературних зв'язків» (у 2-х томах, 1987). авторкою розділів у: «Історії української літератури» (у 8-ми томах, томи 3–4, 1968—1969); «Історії української літератури ХІХ століття» (у 3-х томах, 1997); членом редколегії Зібрання творів Івана Франка в 50 томах (1976—1987). Пам'яті науковиці присвячена збірка наукових праць «Благородний вимір наукового подвижництва» (2012).
Відзнаки Нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1967)Крутікова Ніна Євгенівна (27.01.1912- 17.04.2008) ; Княгині Ольги ІІІ ступеня (2002); Заслужений діяч науки і техніки України з 1998 року.
Примітки
Література Ніна Круиікова // , С. 271—272; ; Н. І. Чорна. Крутикова Ніна Євгенівна // ; Н. І. Чорна. Крутікова Ніна Євгенівна , С. 75—76;