«Ой торгом, торгом, та й Сочевою» — українська народна колядка лицарсько-дружинного змісту. Належить до давнього епічного пласту фольклору, що звеличує військову звитягу, захист рідної землі від нападників та здобуття нареченої.

Історія та характеристика твору Сюжет колядки розгортається навколо військово-історичних подій у місті Сучава («Сочева») — давній столиці Молдавського князівства (нині розташоване на території Румунії). У добу Середньовіччя та Раннього Модерну Молдавське князівство перебувало у васальній залежності від Османської імперії, а сама Сучава неодноразово ставала ареною битв за участю українського козацтва (зокрема, під час Сучавської кампанії Тимоша Хмельницького 1653 року).

У тексті згадується напад на подвір'я пана з боку «турків, татар і гарапів». Форма «гарапи» в народній мові відповідає етноніму «араби» (арапи) — збірному позначенню східних завойовників у складі османських військ.

Сюжет містить давній воєнний мотив: герой обіцяє здійняти голову ворожому цареві та принести її «в свою землю свому цареві». Опис відтинання голови та її транспортування віддзеркалює давній архаїчний ритуал принесення трофею як доказу військової звитяги.

Важливою деталлю твору є географічна формула з трьох міст — Білгорода (Аккермана), Львова та Києва, а також згадка Галича. Перелік цих центрів не обов'язково є первинним: у процесі усної передачі назви міст могли трансформуватися й замінювати одна одну залежно від епохи та регіону виконання.

У наявному тексті міста розподіляють функції героя: в Білгороді він сідлає коня, у Львові мешкає двором, а в Києві сватає панну. При цьому нареченого в тексті названо «русовичем» («за русовича, ґречного пана»), що слугує родовим або етнічним маркером належності до Русі (русинів).

Запис цього варіанта здійснив Оскар Кольберг у селі Спас (нині Коломийського району Івано-Франківської області). Опублікований у праці «Покуття» (1882) текст зберіг характерні покутсько-гуцульські діалектні риси («землі тєжко», «саамов дзолотов», «щістім-здоров'їм»).

Як і більшість епічних колядок цього циклу, твір зазнав функціональної трансформації: початково описуючи походи конкретного полководця чи князя, пісня перетворилася на обрядову парубоцьку колядку, де ім'я героя підставлялося відповідно до особи адресата. Твір завершується традиційним обрядовим віншуванням господаря та його родини.

Текст Ой торгом, торгом, та й Сочевою, —

Приспів: Гой, дай Боже!

Там їде восько, аж земли кєжко, Наперед їде можній наш пане, — Можний наш пане, пане (Василю)! Твоє подвір'є турки забрали, Турки забрали из татарами, Из татарами, из гарапами. — Маю ж я цюру, вірного слугу, Кличу, покличу на того цюру: «Цюро ж мій, цюро, вірний мій слуго! Сідлай ми коня, того моцаря, Йа впопруж єго в сім-дев'ять попруг, Йа тов десятов самов дзолотов.» Скочу, поскочу за тими турки, Гой, йа го здогоню, під меч положу, Другу війночку конем стратую. Йа їх цареви головку здойму, Головку здойму, та й з собов озму, Йа з собов озму йа в свою землю, Йа в свою землю свому цареви. Гой, буду мати три даруночки, Три даруночки, три городочки: Один ми город — славний Білогроґ; Другий ми город — славніщий Ильвів; Третий ми город — славніщий Київ. Йа в Білоґроґі коня сідлают, В славніщим Львові двором мешкаю, В славнім Києві панну сватают. Панну свататют й аж до Галича, Й аж до Галича за русовича, За русовича, ґречного пана, Ґречного пана, пана (Василя), Гой, за цим словом бувай нам здоров! Бувай нам здоров, ґречний молодче, Ґречний молодче, пане (Василю)! Гой, здоров, здоров, та й ни сам собов, Та й ни сам собов, та й з вітцем, з матков, Та й з вітцем, з матков, та й з всев челядков.

Вінчуємо кі щіскім-здоров'їм, Щіскім-здоров'їм та й цим Рождеством, Та й цим Рождеством, цим новим Роком, Цим новим Роком, пробутком добрим, Пробутком добрим та й віком довгим. Дай же ж ти Боже щіскі-здоров'я, Щіскі-здоров'я та й зріскь хорошу, Вітцеви, мати з тебе покіху, Шоби ґіждали посагу твого, Посагу твого та й щасливого,

О бувай здоров!

Див. також Ци спиш, ци чуєш, пан господарю Ой славен, явен красний Андрійко Ой рано, рано кури запіли Гой в неділечку та й пораночку

Джерела Героїчний епос українського народу. Хрестоматія./ Упоряд. Таланчук О. М., Кислий Ф. С. — К.: Либідь, 1993. — 432с. ISBN 5-325-00429-8

Примітки