Миха́йло Фра́нцович Ре́йнеке (, 10 листопада 1801, Ґротґаузенсгоф — 17 квітня 1859, Франкфурт-на-Майні) — російський вчений-гідрограф, віце-адмірал, член-кореспондент Академії наук, член Імператорського Географічного товариства, автор численних праць з гідрографії, астрономії, мореплавства. Найближчий приятель адмірала П. С. Нахімова. Дослідник Білого і Баренцевого морів.

Родовід Рейнеке походять з ліфляндської гілки старовинного саксонського роду. Вони з'явилися у Штаргарді (Померанія), нині — Старгард-Щецинський — у XV ст. Перший представник роду, чиє існування має підтвердження у документальних джерелах — Асмус Рейнеке — згадується, як домовласник і бюргер у 1540 та 1567 р.р. Третій син Асмуса Давид (1580–1622) закінчив Штеттинську гімназію Святої Марії, Кенігсберзький університет і працював у школі Ризького собору, ставши згодом членом колегії школи. Він є родоначальником усіх Рейнеке у Ліфляндії. Третій син Давида Рейнеке та Маргарети фон Маллен — Франциск (1601–1665) також закінчив Кенігсберзький університет, був наставником принца Якоба Курляндського, пізніше служив суддею у Вандені, був президентом окружного суду та співтовариства бюргерів. Його сини від шлюбу з Хеленою Кіппе поклали початок гілкам роду в Росії. Їхній старший син Давид є прямим предком Михайла Францовича Рейнеке. Дід Михайла Францовича був виборзьким бургомістром юстиції, пізніше служив у Ризі радником надвірного суду.

Батьки Михайла Францовича — надвірний радник Франц Францович Рейнеке (27.01.1746 — 07.02.1821) та Марфа Василівна з Липовцевих (пом. 23.10.1830), дочка капітана артилерії.

Рання біографія Початкову освіту отримав у родинному домі, а у 1812–1814 рр. Навчався у приватному пансіоні Ульріха у Петербурзі. У 1814 р. вступив до Морського кадетського корпусу. На курсі рейнеке навчалося чимало видатних осіб, зокрема, майбутній адмірал, гереой Наваринської та Синопської битв і оборони Севастополя П. С. Нахімов; майбутній російський письменник, лексикограф, етнограф В. І. Даль; майбутні декабристи М. О. Бестужев, Д. І. Завалішин. У червні 1815 р. склав іспит на гардемарина. 20 січня 1818 р. отримав звання унтер-офіцера, а 9 лютого того ж року — мічмана.

Історія служби У Кронштадті був зарахований до третього флотського екіпажу, де став екіпажним ад'ютантом капітан-командора Є. П. Гетцена. У березні 1823 р. отримав звання лейтенанта. У 1824 р. брав участь у плаванні Білим морем на бризі «Кетті» под командуванням Д. А. Демидова з метою вимірювання дна для визначення мілин. Ця експедиція не досягла очікуваних результатів, однак стала для Рейнеке першою практичною школою гідрографії.

У 1826 р. в Архангельську було збудовано бриг «Лапомінка» та дві невеликі шхуни, спеціально призначені для робіт у Білому морі, а 4 березня 1827 р. за пропозицією І. Ф. Крузенштерна М. Ф. Рейнеке було призначено керівником Біломорської експедиції. Протягом наступних шести років він щороку кожне літо проводив у плаванні, здійснюючи гідрографічні дослідження, що закінчилися восени 1832 р. За успішне виконання цих робіт М. Ф. Рейнеке було надано чин капітан-лейтенанта та нагороджено додатковим жалуванням.

У 1833–1852 рр. проводив гідрографічні дослідження Балтійського моря.

У 1840 р. отримав звання капітана I рангу.

6 грудня 1849 р. отримав звання генерал-майора.

30 серпня 1855 р. отримав звання віце-адмірала та був призначений директором Гідрографічного Департаменту, інспектором Корпусу флотських штурманів та головою Морського облікового комітету.

У відставці У грудні 1857 р. М. Ф. Рейнеке було звільнено з посади інспектора Корпусу флотських штурманів, а у травні 1858 р. він від'їхав за кордон для лікування. Літо 1858 р. провів у Швальбаху, у вересні приїхав у Гейдельберг, а у квітні 1859 р. поїхав у Вісбаден. 16 квітня прибув у Франкфурт-на-Майні, де і помер наступного дня.

Наукові досягнення За результатами Біломорських експедицій 1826–1832 рр. Рейнеке склав у 1833–1834 рр. «Атлас Белого моря и Лапландского берега», який вийшов друком у двох томах в 1843 та 1850 рр. під назвою «Гидрографическое описание северного берега России, составленное кап.-лейт. М. Рейнеке». За ці твори отримав від Імператорської академії наук повну Демидівську премію.

На підставі п'ятнадцятирічних кропітких спостережень визначив середній рівень моря та наніс позначку на граніті Синього мосту, перекинутого через Обвідний канал у Кронштадті. Точність визначення рівня моря у Рейнеке є настільки високою, що з часом Кронштадтський футшток став еталоном і донині є вихідним пунктом нівелювальної мережі для усіх країн колишнього СРСР а також Польщі. Від нуля Кронштадтського футштока відраховуються не лише висоти та глибини. Він є орієнтиром для всіх географічних карт. Орбіти космічних кораблів також визначаються за цією позначкою. Більш пізні багаторічні вимірювання підтвердили точність футштока, потреба у коригуванні не виникла.

За проектом Рейнеке було створено три маяки на Білому морі: на мисі Орлов-Терський, островах Моржовець і Жижгін.

З 1835 р. запровадив у своїй експедиції квадратичний спосіб гідрографічного вимірювання, винайдений одним з його підлеглих офіцерів — лейтенантом Олександром Карловичем Сіденсером.

М. Ф. Рейнеке є автором декількох десятків наукових праць з гідрографії, астрономії, мореплавства.

Дружба з П. С. Нахімовим Починаючи з навчання у Морському кадетському корпусі протягом цілого життя М. Ф. Рейнеке залишався найближчим приятелем П. С. Нахімова.

У 1853 р. за порадою лікарів М. Ф. Рейнеке поїхав у Крим, де, зустрівся з П. С. Нахімовим невдовзі після Синопської битви.

У листі до П. С. Нахімова від 19 жовтня 1854 р. М. Ф. Рейнеке, зокрема, писав:

До самої загибелі П. С. Нахімова листування між ним та М. Ф. Рейнеке не переривалося.

Вшанування На честь Михайла Рейнеке названі острів та селище Японському морі поблизу Владивостока; острів і затока у північно-західній частині Сахалінської затоки Охотського моря , затока на Новій Землі.

Примітки

Література Пасецкий В. М. Михаил Францевич Рейнеке. — М., 1978. — 151 с. Крашенинников С. П. Вице-адмирал М. Ф. Рейнеке: Биографический очерк // Мор. сб. — 1869. — № 5. Кичигин М. Беломорские экспедиции М. Рейнеке 1827 и 1828–1834 гг. // Мор. флот. — 1995. — № 9/10. Вагнер Б. Выдающиеся деятели морского флота // Мор. флот. — 2002. — № 1. Рейнеке М. Ф. // Русский биографический словарь. — 1910. — Т. Притвиц-Рейс. — С. 551–554. Яковченко С. К. Возвращённое имя — адмирал Михаил Францевич Рейнеке // Military Крым: военно-исторический журнал. — 2012. — Т. специальный выпуск. — № 4. — С. 38—40. Яковченко С. К. Рейнеке — не только Лис. — С., 2012. — 291 с.