Володимир Курилович (12 серпня 1867, Бучач — 7 червня 1951, Львів) — український громадсько-політичний діяч, правник, москвофіл (старорусин). Посол до Райхсрату XI та XII скликань, посол до Галицького крайового сейму 8-го скликання.

Життєпис Народився в м. Бучачі.

Після вивчення права у Львівському та Чернівецькому університетах від 1890 року на судовій службі в Галичині: спочатку — юридичний стажер при крайовому суді у Львові; 1891 — аускультант при суді в Рава-Руській; 1896 року — ад'юнкт при суді в Мельниці-Подільській Борщівського повіту; 1899 року — секретар суду, 1900 року — окружний суддя, 1904 року — крайовий суддя та голова суду в Риманові Сяніцького повіту; 1908 року — крайовий суддя, 1913 р. — вищий крайовий суддя у Львові.

Обраний послом VIII каденції до Галицького сейму 20 червня 1906 року на додаткових виборах від IV курії в окрузі 24 (Сяніцький повіт), входив до «Руського соймового клубу». Його політичним опонентом в окрузі був Петро Лінинський Протегований польською фракцією «подоляків» на посаду віцемаршалка Галицького сейму. Був послом до завершення каденції (до кінця 1907 року).

Посол Райхсрату XI каденції (17.06.1907-30.03.1911). Обраний від двомандатного округу 51 (судові округи Сянік, Риманів, Буківсько, Дукля, Лісько, Устрики-Долішні). Був діячем старорусинського руху Reprezentacja Galicyi w parlamencie // Gazeta Lwowska. — 1911. — № 155 (11 lipca). — S. 2. (течія москвофільського). Повторно обраний від того ж округу, був послом XII каденції з 17 липня 1911 до 21 серпня 1915 років, коли набув чинності судовий вирок (30 березня 1917 року його місце в парламенті зайняв о. Роман Чайковський). У цій каденції входив до фракції Чеської народної соціальної партії.

У жовтні 1914 року заарештований за підозрою в державній зраді. 21 серпня 1915 року під час так званого першого віденського політичного процесу проти москвофілів (11 червня — 21 серпня 1915 року) засуджений до смертної кари через повішання за звинуваченням у зраді Батьківщини. Внаслідок заступництва короля Іспанії Альфонсо XIII цісар Франц Йозеф І замінив вирок довічним ув'язненням. Амністований у липні 1917 року.

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі (поле № 56).

Родина Був одружений з Зіновією Красицькою. У подружжя було двоє дітей, які через свою діяльність вимушено емігрували в одну з країн Західної Європи наприкінці другої світової війни.

Примітки

Джерела

Kurzbiografie Kurylowicz (Kurylovyč), Volodymyr