Іванко-дурник () — частий та головний персонаж російських народних казок. Іванко-дурник описується як симпатичний світловолосий і блакитноокий молодик. Згадується в таких російських казках як: «Свинка — золота щетинка», «Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван селянський син і чудо-юдо», «Кінь, скатертина і ріжок» тощо.
Походження. Характеристика. Мораль В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі та заздрісні до нього.
Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомагають йому в його пригодах. Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть власним коштом. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і зрештою нагороджується.
Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень насправді рідко дурень, він просто сприймається таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15—16 століття) російське слово «дурак» () не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність .
У сучасному мистецтві Іванко-дурник — дитяча опера композитора цезаря Кюі 1913. Як Іванко-дурник по диву ходив Іванко-Дурник (фільм) Горбоконик Василиса Прекрасна Про Івана-дурника
Див. також
Іван Іван-царенко Російські народні казки Як Іванко-дурник по диво ходив
Примітки
Посилання Текст російської народної казки «Іванко-дурник». Казка «Іван-дурень».