Ігнатій Оксенович-Старушич (у миру Гнат Оксенович Старушич) (на рубежі XVI—XVII ст. — 30 жовтня 1651, Київ — церковний діяч, богослов, науковець; професор і у 1640—1642 роках ректор Києво-Могилянської академії (1640—1642), єпископ Білоруський (1650—1651).
Життєпис Місце та рік народження наразі не встановлені.
Вищу освіту здобув у вищих навчальних закладах Польщі (за іншою версією — отримав освіту за межами Речі ПосполитоїMironowicz A., «Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku». Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008, s. 86. ISBN 978-83-7431-150-2.).
Після постригу був ченцем Києво-Братського монастиря.
1637 року висвячений на священика однієї з церков Лаври. Став ієромонахомУкраїнська поезія, кінець XVI — початок XVII ст. (Епітафії: Всечестному ієромонаху Ігнатію Оксеновичу Старушичу) // «Ізборник» . Водночас, допомагаючи Петрові Могилі відстоювати позиції православ'я, відновлював деякі київські храми.
Від 1638 року був ігуменом Михайлівського монастиря у містечку Гоща.
Був викладачем Києво-Могилянської Академії.
У 1639-1640 роках був першим ректором новозаснованого колегіуму при Свято-Покровському жіночому монастирі у Гощі (Гоща на Рівненщині).
1640 року був викликаний до Києва і того ж року у складі посольства перебував у м. Москві від імені Петра МогилиФлоря Б. Н., Киевский митрополит Петр (Могила) и русская власть: Эволюция взаимоотношений , 2013 // журнал «Вестник церковной истории», Церковно-Научный Центр «Православная Энциклопедия». з метою отримати кошти на відновлення храмів у Києві.
Того ж 1640 року призначений за особистою пропозицією Петра Могили ректором Києво-Могилянської академії. Посаду обіймав до травня 1642 року.
Став ігуменом Києво-Братського монастиря у 1641 р., а в 1642 р. — став ігуменом Видубицького монастиряИгнатий (Оксенович-Старушич) // «Русское Православие»..
Невдовзі на Ясському православному помісному соборі (з 15 вересня до 30 жовтня 1642 року) за представлення катехізису «Православне сповідання віри» Петра Могили отримав почесне звання доктора богослів'я (1643).
12 липня 1650 р. хіротонізований на єпископа-коад'ютораРусский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918. Могильовського, Мстиславльського і Оршанського (Білоруського), однак у зв'язку із хворобою не зміг взяти участь у повноцінному керівництві єпархією.
Похований був біля Михайлівської церкви на території Видубицького монастиря у м. Києві.
Примітки
Джерела та література О. М. Дзюба. Оксенович-Старушич Ігнатій // Хижняк З. І., Маньківський В. К. Історія Києво-Могилянської академії. , видавничий дім «КМ Академія», 2003. Mironowicz A., «Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku». Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008, s.63, 86. ISBN 978-83-7431-150-2. Батюшков П. Н., «Белоруссия и Литва. Исторические судьбы северо-западного края». — , 1890. Булгаков С. В., «Настольная книга для священно-церковнослужителей». — , 1913. — С.1404. Строев П. М., «Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской Церкви». — , 1877. — С.17, 23, 493. Н. Дурново, «Девятисотлетие русской иерархии 988—1888. Епархии и архиереи». — , 1888. — С.55. «Русский биографический словарь»: в 25 т. — ; , 1896—1913. — Т.8, С.47.
Посилання Оксенович-Старушич Ігнатій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія Оксенович-Старушич // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.35-37
Ігнатій Оксенович-Старушич Игнатий Оксенович-Старушич // Большая биографическая энциклопедия.