Зиновій Пеленський (*26 січня 1890, Лисятичі або Велдіж — †28 жовтня 1943, Львів) — український громадсько-політичний діяч, економіст, редактор видань та часописів, очільник Громадського комітету Рятунку України, депутат Сейму Польщі та знаний кооперативний діяч у Галичині.

Життєпис Народився в селі Лисятичі на Стрийщині або в селі Велдіж (нині Шевченкове, Долинського району, Івано-Франківської області), де його батько — отець Андрій Пеленський був сотрудником парафії.

По закінченні навчання у Коломиї вступив до Львівського університету на юридичний факультет. Згодом навчався у Віденській Вищій школі торгівлі. Воював у лавах УГА у 1918—20. Після війни помагав становленню товариства «Просвіта» та формування товариства «Союз Українок».

Перший редактор «Господарсько-кооперативного часопису» — органу Ревізійного союзу укр. кооперативів (РСУК) у Львові (1927—30), згодом працював референтом пропаганди при ньому та його представник на міжнародних кооперативних з'їздах.

У 1929 обраний членом ЦК УНДО. Депутат Сейму Польщі (1930—1935, мандат здобув на Волині, в часі своєї каденції відвідував Волинь, де вів секретні наради в околицях Рівного і Луцька). Делеґат Української парламентарної репрезентації на конґресі національних меншин і в справах українських петицій до Ліґи Націй, член президії Ради національних меншин у Женеві.

З 1933 року зачинатель і активний діяч Українського громадського комітету рятунку України.

Підписант ювілейної відозви до народу від Головного виділу «Просвіти» у зв'язку з 70-річчям товариства.

У вересні 1939 емігрував до Любліна, а в 1940—1941 роках був комісаром Рільничого банку в Любліні (тому могила його батька знаходиться в цьому місті). Займався громадською діяльністю на Холмщині та Підляшші. Роком пізніше повернувся до Львова і став директором аграрного банку.

Будучи секретарем у Діловому комітеті, при Українському громадському комітеті рятунку України, разом з Міленою Рудницькою винесли на міжнародний форум трагічний факт голодомору в Україні. Вони 24 вересня 1933 року передали Йоганові-Людвігу Мовінкелеві «велику теку документів» про Голодомор. Потім прем'єр-міністр Норвегії Й.-Л. Мовінкель поставив питання про голод в Україні на самій сесії Ліги Націй у Женеві.

Похований на полі № 21 Личаківського кладовища. Про Зиновія Пеленського є згадка в «Енциклопедії українознавства» (Львів, 1996, том 5.— С. 1977—1978).

Родина Єдина дочка — Ліда Пеленська (26 серпня 1931 — 25 вересня 2016), проживала у місті (штат Нью-Джерсі, США) й була одружена з Богданом Паславським, з котрим мала сина Михайла і дочок Марію й Ольгу.

Примітки

Джерела та література Стрельський Г. В. Пеленський Зиновій Андрійович //

Зиновій Пеленський // Українські кооператори (Історичні нариси). Книга 3. (Співатв.: Гелей Т.). — Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2007. — С. 180—196. Зиновій Пеленський. «Господарсько-кооперативний часопис», 1943, ч. 21; Сніцарчук Л. Пеленський Зиновій. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997; Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині. К., 1998. Г. В. Стрельський.