Дина́стія Пізня Чжоу () — династія, що правила більшою частиною північного Китаю після повалення у 951 році династії Пізня Хань. Ця династія керувалася імператорами з китайського роду Го. Правління цієї династії тривало 9 років. Була повалена Чжао Куан'їнєм у 960 році.
Історія Засновником династії став впливовий сановник та військовик Го Вей, який у 951 році скористався малолітством імператора династії Пізня Хань Лю Ченью, щоб отримати повну владу. Го Веєм була заснована нова династія, яка отримала назву Пізня Чжоу. він та його наступник Го Жун зуміли внутрішньою зміцнити державу, провівши низку аграрних реформ, зменшивши корупцію. Все дало змогу їм вести військові походи, маючи підтримку всередині країни. Пізня Чжоу вела в цілому успішні війні проти своїх сусідів, зокрема Південної Тан. У 960 році командувач чжоуської армії під приводом наступу киданів вирушив на прикордоння. Тут його оголосили імператором, після чого той рушив на столицю Кайфен, повалив імператора Гун-ді, заснувавши нову династію Сун.
Імператори №портретрідім'яРоки життяРоки правлінняДевізПриміткиХрамове ім'яПосмертне ім'я 1 Гуо郭Guō Вей威Wēi 904—954 951—954 Гуаншунь (951–954)廣順GuǎngshùnСяньде (954)顯德Xiǎndé Повалив імперію Пізня Хань;Засновник Пізньої Чжоу 太祖Tàizŭ — 2 Чай柴Chái Жун 921—959 954—959 Сяньде顯德Xiǎndé Вихованець Вея Shìzōng (世宗) — 3 Цзунсюнь宗訓Zōngxùn 953—973 959—960 Син Жуна — Гун-ді恭帝Gōngdì
Джерела Mote, F.W.: Imperial China (900—1800). Harvard University Press, 1999, S. 13,14.