Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка створений 1953 року після поділу фізико-математичного факультету університету. У 2003 році зі складу факультету виділено факультет електроніки. Станом на 2016 рік на фізичному факультеті діють шість кафедр: астрофізики, експериментальної фізики, загальної фізики, фізики металів, фізики твердого тіла, теоретичної фізики .
Історія Вивчення фізики у Львівському університеті відбувалося від початку його заснування у 1661 році. Початково вона становила частину курсу філософії за Аристотелем. Вже 1668 року знаходимо рукопис авторів Львівського Єзуїтського колегіуму «Physica, sive scientia naturalis disputationibus illustrata in Leopoliensi S. I. collegio».
Кафедру фізики було створено 1784 року після відкриття у Львові світського університету, відомого як Йосифінський (за іменем австрійського імператора Йосифа II). Її очолив Іґнацій Мартинович (Ignác Martinovics), який був також першим деканом філософського факультету. Мартинович проводив дослідження з фізики та хімії, написав низку статей, дисертацій, а також двотомний підручник з фізики «Praelectiones Physica Experimentalis». Після Мартиновича кафедру фізики очолювали Антон Ґлойснер (Anton Gloisner), Авґуст Кунцек (August Kunzek), Александер Завадський (Aleksander Zawadzki), Віктор П'єрре (Viktor Pierre), Войцех Урбанський (Wojciech Urbański) та Алоїс Гандль (Alois Handl).
На початку 70-х років XIX століття кафедру фізики було поділено на дві: експериментальної фізики, яку очолив Томаш Станецький (Tomasz Stanecki), та математичної (теоретичної) фізики, яку почав читати Оскар Фабіан (Oskar Fabian). Подальші експериментальні дослідження пов'язані з іменами Іґнація Тшаски Закшевського (Ignacy Trzaska Zakrzewski), Романа Неґруша (Roman Negrusz) та Станіслава Лорії (Stanisław Loria). Кафедру теоретичної фізики протягом 13 років очолював видатний фізик Маріан Смолуховський (Marian Smoluchowski), а його наступниками були Константи Закшевський (Konstanty Zakrzewski), Станіслав Лорія, Щепан Щеньовський (Szczepan Szczeniowski) та Войцех Рубінович (Wojciech Rubinowicz). У 1930-х роках тут працював Леопольд Інфельд (Leopold Infeld), а також перший повоєнний завідувач кафедри теоретичної фізики Василь Міліянчук.
Фізичний, як окремий факультет, створено 1953 року після поділу фізико-математичного факультету університету. Він об'єднав 4 кафедри: теоретичної фізики, експериментальної фізики, загальної фізики та вищої математики. Пізніше відкрито кафедри фізики твердого тіла, рентгенометалофізики, фізики напівпровідників і діелектриків, теорії твердого тіла, радіофізики, нелінійної оптики, радіоелектронного матеріалознавства, фізики конденсованого стану, астрофізики, електроніки, біомедичної і фізичної електроніки.
У 1961 році на факультеті засновано дві проблемні лабораторії, які 1962 р. об'єднано у Проблемну НДЛ росту та дослідження фізичних властивостей кристалів. Наукові здобутки факультету сприяли відкриттю у Львові Інституту фізики конденсованих систем НАН України, Інституту фізичної оптики при Міністерстві освіти і науки України, Інституту прикладної фізики.
У 2003 році на базі частини кафедр фізичного факультету було утворено новий факультет електроніки.
Сучасність
Сьогодні на факультеті є шість кафедр: теоретичної фізики, експериментальної фізики, фізики металів, фізики твердого тіла, загальної фізики та астрофізики. Факультет очолювали: професор А. Глауберман (1953–57), доценти М. Сеньків (1957–71), М. Романюк (1971–74), В. Вишневський (1974–77), А. Крочук (1977–90), професори Л. Іванків (1990–95), Й. Стахіра (1995—2002), П. Якібчук (з 2003).
Фізичний факультет готує фахівців за денною формою навчання; 1953–66 рр. діяла заочна, 1959–79 рр. вечірня форми навчання. У перші роки на факультеті була лише спеціальність «фізика», з 1964 р. готували студентів за спеціальністю «радіофізика і електроніка», а згодом — «оптичні прилади та спектроскопія» і «прикладна фізика»; нині — зі спеціальностей: «фізика», «астрономія», «фізика конденсованого стану», «прикладна фізика». З 1998 р. факультет перейшов на багатоступеневу систему підготовки фахівців, 2002 відбувся перший випуск бакалаврів, 2003 — спеціалістів і магістрів. Випускники факультету успішно працюють на виробництві, у науково-дослідних установах і ВНЗ.
Фізичний факультет готує кадри вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру. При факультеті є спеціалізована вчена рада: у різні роки її очолювали А. Глауберман, М. Сеньків, І. Юхновський, Я. Дутчак, М. Романюк, О. Лискович, Л. Іванків, А. Крочук, І. Вакарчук; ученими секретарями ради були: О. Музичук, М. Романюк, М. Клим, І. Половинко, А. Носенко, Л. Блажиєвський, Б. Павлик. На раді захищають дисертації за такими спеціальностями: теоретична фізика, фізика напівпровідників і діелектриків, фізика металів.
Серед випускників факультету є відомі академіки і член-кореспонденти, керівники ВНЗ і наукових установ, зокрема, І. Юхновський, Ю. Фрадкин, М. Бродин, І. Вакарчук, І. Стасюк, 3. Назарчук, М. Головко, Ю. Рудавський, М. Ваків та ін. Державними преміями нагороджено Я.Дутчака, В. Прохоренка (1983), Р. Луціва, Є. Лєвіна (1984), М. Пашковського, В. Савицького (1986), І. Вакарчука (2000), Й. Стахіру (2001).
Науковці факультету проводять дослідження на сучасній експериментальній апаратурі в лабораторіях кафедр, у міжфакультетській науково-навчальній лабораторії рентгеноструктурного аналізу, у якій функціонує сучасний рентгенівський дифрактометр STOE STADI MP, науково-навчальному центрі низькотемпературних досліджень «Фрактал», а також співпрацюють з Астрономічною обсерваторією Університету.
Факультет має зв'язки з провідними університетами і науковими установами в Україні та за кордоном, зокрема: Головною астрономічною обсерваторією НАН України (м. Київ), Інститутом фізики конденсованих систем НАН України (м. Львів), Академією Яна Длуґоша (м. Ченстохова, Польща), Оксфордським університетом (Велика Британія), Інститутом високих тисків Польської АН (м. Варшава, Польща), Інститутом астрономії Віденського університету (Австрія), Центром астрономії імені М. Коперника Польської АН (м. Торунь, Польща), Вроцлавським університетом (Польща), Університетом Зєльоної Ґури (Польща), Вільним університетом Брюсселя (Бельгія), Університетом Ґраца (Австрія), Ряшівським університетом (Польща), Яґеллонським університетом (м. Краків, Польща), Інститутом металургії та матеріалознавства (м. Краків, Польща), Технічним університетом м. Хемніц (Німеччина), Університетом м. Метц (Франція), Інститутом фізики металів Словацької АН (м. Братислава, Словаччина), Університетом Яна Коменського (м. Братислава, Словаччина), Інститутом фізики Польської АН (м. Варшава, Польща). Студенти факультету проходять практику як в українських установах-партнерах, так і в іноземних, зокрема, у Польщі.
Кафедри Сучасний факультет складається з 6 кафедр:
Кафедра астрофізики Кафедра астрофізики фізичного факультету Львівського Національного університету імені Івана Франка відновлена у 1996 році. Однак історично своїм корінням вона сягає другої половини 19 століття, коли Міністерство у справах освіти Австро-угорської монархії, до якої у той час належав Львів, дозволило відкрити у Львівському університеті кафедру астрономії і затвердило доктора В.Ляску першим її завідувачем. З 1900 року по 1930 рік кафедрою завідував всесвітньо відомий астроном — професор М.Ернст.
XX століття ознаменувалось надзвичайно бурхливим розвитком фізики в цілому і астрофізики зокрема. Внаслідок цього астрономічна картина світу збагатилась новими, незвичайними уявленнями, наприклад, про чотиривимірний простір-час, про грандіозні масштаби нашого Всесвіту та історію його розвитку, про існування мільйонів галактик і незвичайних астрофізичних об'єктів, таких, як чорні діри і квазари. Значно змінилась технологічна база астрономії, яка стала всехвильовою. Тепер астрономічні дослідження проводяться з використанням не тільки наземних оптичних, але й підземних, підводних, космічних, радіо-, інфра-, ультра-, рентгенівських-, гама-, нейтринних- телескопів відповідно, з використанням найсучаснішої комп'ютерної техніки і новітніх технологій. Часово-просторові та енергетичні діапазони фізичних умов, в яких знаходяться астрофізичні об'єкти, не можуть бути відтворені в земних лабораторних умовах, тому астрофізичні дослідження відіграють виключну роль в розвитку сучасної фундаментальної фізики.
На кафедрі відкрито аспірантуру за спеціальністю 01.03.02 — «астрофізика і радіоастрономія».
З 1997 року при кафедрі працює Львівське астрономічне товариство чисельністю 35 чоловік, яке об'єднує зусилля науковців та аматорів з метою популяризації астрономічних знань.
Основні напрямки наукової діяльності кафедри: Комп'ютерне моделювання перенесення випромінювання в астрофізичних середовищах; Моделювання світіння галактик з активним зореутворенням на основі хемодинамічних симуляцій їх еволюції; Дослідження білих карликів, нейтронних зір і чорних дір; Дослідження внутрішньої будови зір; Дослідження фізичних характеристик та хімічного складу газопилових туманностей; Екзопланети та планетні системи навколо інших зір; Космологія та великомасштабна структура Всесвіту; Лазерна локація та фотометрія штучних супутників. Кафедра — член Української астрономічної асоціації — співпрацює з астрономічними науковими закладами України (Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Одеське астрономічне товариство), Польщі та Австрії. Є спільні публікації з зарубіжними вченими, наукове стажування.
Кафедра проводить наукові конференції «Вибрані проблеми астрономії та астрофізики», присвячені пам'яті відомого астрофізика Б. Т. Бабія, у яких беруть участь українські та зарубіжні вчені. Перша конференція відбулася у жовтні 1996 р.
Кафедра експериментальної фізики Утворення і початок наукової діяльності кафедри експериментальної фізики припадають на 1872 рік і обумовлені поділом кафедри математичної фізики філософського факультету Львівського університету. Першим завідувачем кафедри став Томаш Станецький, який її очолював до 1891 року. Розбудова кафедри і поява її теперішніх корпусів у 1897 році пов'язані з ім'ям Ігнаці Тшаска-Закшевського, який був її завідувачем з 1892 по 1920 рік.
У становлення і розвиток фундаментальних оптичних і спектральних досліджень на кафедрі вагомий внесок зробили також Маріян Смолуховський, фізик світової слави, який розпочав свою роботу у Львівському університеті у 1898 р., та Станіслав Лорія, який очолював кафедру від 1927 року аж до закриття Львівського університету в 1941 році, викликаного подіями світової війни. Фізик-теоретик С. Лорія розпочав інтенсивні дослідження флуоресценції, розподілу енергії в емісійних спектрах, поглинання світла парами металів.
Відновила свою наукову і педагогічну роботу кафедра в 1944 році з новим завідувачем В. А. Кучером, і відразу, під керівництвом В. С. Міліянчука, започатковує новий напрямок досліджень з атомної спектроскопії, впливу неоднорідних полів на атомні спектри. В 1945 році з кафедри експериментальної фізики виділяється кафедра загальної фізики. У наступні роки, коли кафедру очолювали Д. Д. Лазебник (з 1947 по 1948 рік), О. І. Андрієвський (1948 і 1949 роки), Н. В. Понирко (з 1949 по 1953 рік), продовжується розширення оптико-спектральних досліджень, освоюються нові методики вирощування кристалів (Ф. М. Алемайкін, Б. О. Белікович), відновлюються дифракційні методи дослідження кристалів (В. П. Цвєтков).