Аюттхая, Аютая (, RTGS: Anachak Аюттхая, також Ayudhya, ) — місто та однойменне сіамське королівство, що існувало в 1351—1767. За весь час Аюттхаєю правили 35 королів. Основним конкурентом Аюттхаї була Бірма. За 417 років тайці відбили 23 бірманські навали. У 1767 році бірманці вторглися у королівство і зруйнували столицю, припинивши існування країни.

Назва Назва Аюттхая походить з мови санскрит. Айодгйа — таку назву мала столиця давньоіндійської держави Кошала, батьківщини бога Рами, описаного у поемі «Рамаяна». У китайських джерелах відоме як СіаньKasetsiri, Charnvit. "Review Article: A New Tamman About Ayudhya – The Rise of Ayudhya: A History of Siam in the Fourteenth and Fifteenth Centuries".

Історія Передумови Сучасні вчені стверджували, що Аюттхая була важливим торговим центром з XI століття або принаймні за кілька століть до 1351 рокуKasetsiri, Charnvit. "Review Article: A New Tamman About Ayudhya – The Rise of Ayudhya: A History of Siam in the Fourteenth and Fifteenth Centuries". Археологічні знахідки виявили докази існування будівель на острові Аюттхая до XII століття. Було виявлено черепки кераміки, які датуються ще 1270-ми роками. Деякі храми на схід від Аюттхаї, біля острова, існували до традиційного заснування королівства в 1351 роціBaker, Chris; Phongpaichit, Pasuk (2017). A History of Ayutthaya: Siam in the Early Modern World. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-19076-4. Зафіксовано місто Айотхая Сі Рам Тхеп Накхон (), як зазначено в Тайській хроніці «Пхраратчафонгсавадан Нуеа» (Королівська хроніка Півночі)Wat Khao Kop Inscription Face 2. Princess Maha Chakri Sirindhorn Anthropology Centre. Retrieved on 11 October 2024. За легендою першим королем міста-держави був Нарай IPhra Wichianpreecha (Noi) (1934). Northern Chronicle (in Thai). Royal Society of Thailand, р.40—42. У давніх тайських джерелах першим згадується ім'я короля Утхонга II, який правив з 1205 по 1253 рікRūang Kotmāi trā 3 dūang [Three Seals Law] (1978) เรื่องกฎหมายตราสามดวง (in Thai). Bangkok: The Fine Arts Department of Thailand. p. 414.

Аюттхая, на думку дослідників, була подальшим продуктом злиття чотирьох різних портових міст-держав (муанг) вздовж Нижнього басейну Чаопхрая: Лопбурі (Лаво)"AYUTTHAYA | National Virtual Museum". Retrieved 15 October 2023, Супханбурі, Аюттхая та Пхетчабурі. Найдавніші письмові згадки про Аюттхаю в китайських хроніках свідчать про те, що китайський чиновник втік до Аюттхаї у 1282/1283 роках. Сіань вперше відправив посольство до династії Юань у 1292 році, після чого Юань запросив ще одне посольство"รายการ "อดีตในอนาคต" ตอนที่ ๑๗ สุพรรณภูมิ". Archived from the original on 19 May 2020. Одним із найдавніших іноземних джерел, що згадують Аюттхаю, є тексти Дайв'єту, складені за часів правління Лі Ань Тонга, згідно з якими у 1149 році купці з королівства прибули до Хайдонга і попросили дозволу торгувати та створити торговий пост у Юньтуні"大越史記全書 《卷之四》" [The Complete Historical Records of Dai Viet "Volume 4"]. 中國哲學書電子化計劃 (in Chinese), line 61. Archived from the original on 5 July 2022. Місто-держава також надсилала данину Дайв'єту у 1182 році"大越史記全書 《卷之四》" [The Complete Historical Records of Dai Viet "Volume 4"]. 中國哲學書電子化計劃 (in Chinese), line 25 та 1334 році摩崖紀功文; original text:歲在乙亥，季秋，帝親率六師巡于西鄙，占城國世子、眞臘國、暹國及蠻酋道匡、葵禽、車勒，新附杯盆蠻酋道聲，車蠻諸部各奉方物，爭先迎見。獨逆俸執迷，畏罪未即來朝。季冬，帝駐蹕于密州巨屯之原，乃命諸將及蠻夷之兵入于其國，逆俸望風奔竄，遂降詔班師. У 1313–1315 роках намагалася анексувати Тямпу, але зазнала невдачі через підкріплення з Дайв'єу"大越史記全書 《卷之六》" [The Complete Historical Records of Dai Viet "Volume 6"]. 中國哲學書電子化計劃 (in Chinese), ine 148.

Існування Айотхаї Сі Рам Тхеп Накхон також згадується в бірманській хроніці «Хманнан Язавін», де згадуються воїни Гьван, нащадки племені тай-юанGiles, Francis H. "Analysis of Van Vliet's Account of Siam, Part Eight: Concerning Titles in Siam," The Journal of the Siam Society 30(3)(1938): 332, що вирушили до монського царства Татон у 1056 роціArchaeological Survey of Burma (ed.). (1897). Inscriptions copied from the stones collected by King Bodawpaya and placed near the Arakan Pagoda, Mandalay, Vol. II. Rangoon: SGP. p. 627. У Малайських анналах (Sulalatus Salatin) та «Історії Малайського царства Патані» (Sejarah Kerajaan Melayu Patani) йдеться, що до 1160 року сіам-тайці Аюттхаї (тай-шани або сіам-аслі, буквально «корінні сіамці») мігрували на південь і проникали далеко на Малайський півострівSyukri, Ibrahim. (1985). History of the Malay Kingdom of Patani (Sejarah Kerajaan Melayu Patani). (Translated by Conner Bailey and John N. Miksic).The Monographs in International Studies Southeast Asia, No. 68. Athens, OH: Center for International Studies, Ohio University. p. 7. ISBN 0896801233Thompson, Peter Anthony. (1910). Siam: An Account of the Country and the People. Boston, MA; Tokyo: J.B. Millet Company. p. 22. LCCN 10-30568.

Заснування Згідно з королівськими хроніками Аюттхая заснована у 1350 після того як сусіднє місто Лопбурі спустошила епідемія натуральної віспи. Король У Тон (Раматхібоді I) подорожував з військом і знайшов острів, оточений рисовими полями та річками, що давали вихід на море. Тут він 4 березня 1351 року заснував нову столицюBaker, Chris; Phongpaichit, Pasuk (2017). A History of Ayutthaya: Siam in the Early Modern World (Kindle ed.). Cambridge University Press. p. 43.

Розширення До 1490-х років Аюттхая постійно відправляла війська на Малаккській півострів і вимагала данини від малайських князівств до Темасека і Суматри. Втім перебіг цих походів достеменно невідомий, оскільки Рання Аюттхая не вела обліку, і її рання династична хронологія, ймовірно, вигадана пізнішими елітами Аюттхаї, які писали свої історії: рання хронологія в палацових хроніках не корелює з хроніками храму Аюттхаї та китайськими придворними хронікамиWade, Geoff (2000). "The "Ming shi-lu" as a Source for Thai History: Fourteenth to Seventeenth Centuries". Journal of Southeast Asian Studies. 31 (2): 273. На заході наприкінці XV століття Аюттхая боролася за захоплення міст Тавой, Мергі, Тенассерім і Мартабан. У 1430-х роках напала на Ангкор, але не розграбувала місто, хоча Аюттхая все ж таки призначила недовговічного маріонеткового правителяBaker, Chris; Phongpaichit, Pasuk (2017). A History of Ayutthaya: Siam in the Early Modern World. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-19076-4Baker, Chris (2003). "Ayutthaya Rising: From Land or Sea?". Journal of Southeast Asian Studies. 34 (1): 41–62.

Політика ранньої Аюттхаї характеризувалася суперництвом між двома династіями: династією Утонг, що базувалася на Лопбурі (Лаво), та династією Супханнабхум, що базується на Супханбурі. Традиційні наративи стверджували, що Аюттхая завоювала Сукхотай, Ангкор тощо, але більш сучасні наративи стверджують, що процеси, які призвели до розширення Аюттхаї, були процесом політичного злиття та консолідації між містами на вершині півострова та повільним підйомом вгору по басейну річки Чаопхрая до Північних містBaker, Chris; Phongpaichit, Pasuk (2017). A History of Ayutthaya: Siam in the Early Modern World. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-19076-4Baker, Chris (2003). "Ayutthaya Rising: From Land or Sea?". Journal of Southeast Asian Studies. 34 (1): 41–62.. Правління короля Боромотрайлоканата стало піком цього злиття міст-держав, племен та Сукхотай, будучи нащадком поколінь змішаних шлюбів між ними.

Втім в подальшому відбувається протистояння з іншою тайською державою — Ланна. Війна з нею почалася у 1441 році й точилася до 1474 року. Вона переважно йшла за верхню долину річки Чао Пхрая. Боромотрайлоканат переніс свою столицю до Пхітсанулока. Зрештою у цій війні перемогу здобула АюттхаяBaker, Chris; Phongpaichit, Pasuk (2017). A History of Ayutthaya: Siam in the Early Modern World. Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-19076-4..

Сферу впливу Аюттхаї вниз по півострову оскаржував Малаккський султанат. Аюттхая розпочала кілька невдалих завоювань проти Малакки, яка була дипломатично та економічно зміцнена військовою підтримкою імперії Мін, адмірал якої Чжен Хе створив оперативну базу в портовому місті, зробивши його стратегічною позицією. Під цим захистом Малакка процвітала, стаючи одним із головних ворогів Аюттхаї до захоплення Малакки португальцями 1511 рокуJin, Shaoqing (2005). Office of the People's Government of Fujian Province (ed.). Zheng He's voyages down the western seas. Fujian, China: China Intercontinental Press. p. 58. ISBN 9787508507088.

Внутрішня криза Зростання багатства Аюттхаї призвело до початку хронічної боротьби за спадкоємність трону Аюттхаї. Через відсутність стабільного закону про спадкоємність, починаючи з XV століття, особливо за панування Маха Чаккрапхата, «губернатори» або могутні сановники, які претендували на свої заслуги, збирали війська та рушили на столицю, щоб просувати свої претензії, що завершилося кількома кривавими переворотами"The Aytthaya Era, 1350–1767". U. S. Library of Congress. Retrieved 25 July 2009. Насамперед була запеклою боротьба клану Супханбурі зі знаттю СукхотайBaker, Chris (2003). "Ayutthaya Rising: From Land or Sea?". Journal of Southeast Asian Studies. 34 (1): 41–62.

Протистояння з Таунгу Починаючи з середини XVI століття, королівство зазнавало неодноразових нападів держави Таунгу. Війна 1547–1549 року призвела до невдалої бірманської облоги Аюттхаї. Друга облога (1563–1564), яку очолив король Баїннаун, змусила короля Маха Чаккрафата здатися в 1564 році. Королівську родину було перевезено до Пегу, замість якого було поставлено сина Махінтхратхірата, що став васаломPhayre, Sir Arthur P (1883). History of Burma, including Burma Proper, Pegu, Taungu, Tenasserim, and Arakan (1967 ed.). London: Susil Gupta: 111Harvey, G E (1925). History of Burma. London: Frank Cass & Co. Ltd: 167–170. У 1568 році Махінтратірат повстав, коли його батькові вдалося повернутися з Пегу буддійським ченцем. Наступна третя облога 1569 року призвела до падіння Аюттхаї. Баїннаун поставив на трон Маха Таммарачу, започаткувавши династію Сукхотай>Harvey, G E (1925). History of Burma. London: Frank Cass & Co. Ltd: 167

У травні 1584 року, менш ніж через три роки після смерті Баїннауна, упараджа (спадкоємець) Наресуан проголосив незалежність Аюттхаї. Ця проголошення призвела до неодноразових вторгнень імперії Таунгу проти Аюттхаї, які тайці відбили атаки, що зрештою завершилося дуеллю слонів між королем Наресуаном та спадкоємцем Мінгісва в 1593 році під час четвертої облоги Аюттхаї, в якій Наресуан вбив Мінгі СваKohn, George Childs (1999). Dictionary of Wars (Revised ed.). New York: Facts on File, Inc: 443, хоча існування цієї битви було оскаржено сучасними вченимиСьогодні ця перемога сіамців щорічно відзначається 18 січня як День Королівських збройних сил Таїланду. Пізніше того ж року війна знову спалахнула, коли Аюттхая вдерлася до Таунгу, спочатку захопивши провінцію Танінтар'ї, а пізніше міста Моулмейн та Мартабан у 1594 році.

1600 року Аюттхая стикнулася з М'яу-У за право володіти Пегу та гирлом річки Іраваді, в якій Аюттхая зазнал невдачі й її війська відступили до себе. У 1613 році, після того, як король Анаукпетлун відродив Таунгу, бірманці вторглися на території, що утримувалися сіамцями, в провінції Танінтар'ї, та захопили Тавой. У 1614 році бірманці вторглися до Ланна, яка на той час була васалом Аюттхаї. Боротьба між бірманцями та тайцями тривала до 1618 року, коли договір поклав край протистоянню. За нею Таунгу Аюттхая відмовилася від зверхності над Ланною на користь Таунгу. Натомість зберегла контроль над південним Танінтарі (на південь від Тавою).Phayre, Sir Arthur P (1883). History of Burma, including Burma Proper, Pegu, Taungu, Tenasserim, and Arakan (1967 ed.). London: Susil Gupta: 127–130Kohn, George Childs (1999). Dictionary of Wars (Revised ed.). New York: Facts on File, Inc: 443.

Мирний час