Прем'єр-міністр Ірландії (Ти́шах, ) — голова уряду та фактичний голова виконавчої влади Ірландії. Його кандидатуру висуває Палата представників і затверджує Президент Ірландії.
З 23 січня 2025 року посаду прем'єр-міністра обіймає Міхал Мартін — лідер партії «Фіанна Файл».
Походження та етимологія Слова і (заступник прем'єр-міністра) походять з ірландської мови та мають давнє походження. Хоча Taoiseach описується в Конституції Ірландії як «голова уряду або прем'єр-міністр», його дослівний переклад — або . Хоча Еймон де Валера, який запровадив цю посаду в 1937, був демократичним політиком, який у минулому був пов'язаний з воєнізованими формуваннями, деякі зауважили, що значення у 1937 зробив титул подібним до титулів фашистських диктаторів того часу, таких як (для Адольфа Гітлера), (для Беніто Муссоліні) та (для Франсіско Франко) Published in New York, 1944 (publisher not identified); Original from University of Minnesota; Digitised 6 May 2016Original from the University of California; Digitised 6 December 2006. , у свою чергу, відноситься до системи , гельської системи престолонаслідування, за якою вождь призначав спадкоємця ще за життя.
Перелік прем'єр-міністрів Ірландії Кахал Бру — 1919; Еймон де Валера — 1919—1922; Майкл Коллінз — 1922; Артур Ґріффіт — 1922; Вільям Косгрейв — 1922—1932; Еймон де Валера — 1932—1948; Джон Костелло — 1948—1951; Еймон де Валера — 1951—1954; Джон Костелло — 1954—1957; Еймон де Валера — 1957—1959; Шон Лемасс — 1959—1966; Джек Лінч — 1966—1973; Ліам Косгрейв — 1973—1977; Джек Лінч — 1977—1979; Чарльз Гогі — 1979—1981; Ґаррет Фітцджеральд — 1981—1982; Чарльз Гогі — 1982; Ґаррет Фітцджеральд — 1982—1987; Чарльз Гогі — 1987—1992; Альберт Рейнольдс — 1992—1994; Джон Братон — 1994—1997; Берті Агерн — 1997—2008; Браян Ковен — 2008—2011; Енда Кенні — 2011—2017; Лео Варадкар — 2017—2020; Міхал Мартін — 2020—2022; Лео Варадкар — 2022—2024; Саймон Гарріс — 2024—2025; Міхал Мартін — з 23 січня 2025.
Див. також
Нотатки
Примітки
Посилання Офіційний сайт Маккормак Джон. Історія Ірландії / 3 англ. пер. А.Олійник, Т.Бойко, — К.: Юніверс, 2006. — 296 с. ISBN 966-8118-16-2