Сифо́н (через і від — «витяжна трубка») — в геоморфології, гідрографії — коліноподібний вигин у вертикальній площині каналу підземної карстової річки; трубоподібні канали між пустотами печер.
Сифонний ефект — коливання рівня карстових вод і витрат джерел, які пояснюються заповненням і спорожненням сифонних каналів, припливно-відпливною пульсацією.
Найдовший сифон у світі — підводна печера Окс-Бель-Ха довжиною 182 км.
Див. також Карст
Примітки
Література