Сту́па, зменш. сту́пка, ковга́нкаМ. Уманець, А. Спілка. Словарь росийсько-український 1893—1898 рр., розм. салото́вка, заст. мущи́р — товстостінний посуд, в якому за допомогою товкача подрібнюють харчові продукти, гірські породи, лікарські препарати тощо.
Етимологія назви Слово ступка, очевидно, давнє запозичення з германських мов: («ступа», «товкач», «макогін») порівнюють з («знаряддя для товчення»), дав.-англ. stampe («ступа»), сер.-н.-нім. stampe («трамбівка»); малоймовірна версія про питомо слов'янський характер слова.
В ужитку
Попередником ступи була неолітична зернотертка. Найдавнішими ступами є так звані — циліндричні заглибини на скелястій поверхні.
Сучасні ступки виготовляють з металу, дерева, каменю.
Ковганка (салотовка) — невелика дерев'яна ступка для приготування товченого часнику чи цибулі, заправки з товченого сала для борщу та юшок. У ковганці товкли рибу чи м'ясо на товченики, подрібнювали печінку. У народі жартували: «Ковганка—салу переводчиця».Артюх Л. Ф. Коментарі до тексту: Ковганка (салотовка) // Клиновецька З. Страви й напитки на Україні / Вид. репр. З вид.: Київ-Львів, 1913 р. — Київ: Час, 1991. — С. 184.
У гірництві ступки застосовують при підготовці лабораторних проб руд, вугілля тощо до аналізу.
Ножна ступа Ножна ступа складалася з горизонтального масивного обапола, а частіше з обрубаного кореня дерева з видовбаною в ньому заглибиною (ємою, ямою), до якої прикріплені паралельні бруси (підвалини), споряджені на протилежних кінцях підставками (лабками) і з'єднані поперечиною (попругою). На підвалинах лежить вал, до якого прикріплений важіль товкача (клюпач). Дно ями могло зміцнюватися залізним листом — капою. У яму-ступу входить товстий міцний товкач (клюпа), прикріплений до кінця клюпача, на другому кінці якого, що знаходився під попругою, спиралася нога того, хто товче. Під час роботи робітник тримався руками за П-подібну підставку (ручник), закріплену на підвалинах.
Дещо іншу будову мала прохідна ступа. По обох боках колоди-ступи замість горизонтальних підвалин кріпились два вертикальні стовпи, з'єднаних нагорі та посередині двома товстими дошками (вишнім і нижнім прави́лами, вишнім і нижнім раменами); разом стовпи й правила називалися єрем («ярмо»). У правилах пророблено отвори, через які проходить чоторигранний товкач (макогін), що має у верхній частині потовщення (голову), а нижньою, оббитою залізом, уходить у заглибину. Унизу товкача є кілочок (клюк), до нього прив'язаний шнур, який іде догори, проходить через блок на верхньому правилі і спускається донизу, де кріпиться до педалі (ступатня), закріпленої в основі (підножях) з підставками (лабками).
Водяна ступа
У Бразилії використовувався молольний пристрій, у якому товкач у ступі приводив у рух хитний важіль, який гойдався від потоку води, що падав на протилежний кінець з лотоків. Цей прилад відомий як «монжоло» .
Мовні звороти Дурний як ступа — про розумово обмежену, тупу людину І в ступі не влучити — про людину, яку не можна піймати на брехні, на якомусь учинку Носитися, як дурень з ступою — приділяти велику увагу тому, що її не варте Товкти воду в ступі — робити що-небудь марно
Інше Мортира — тип гармати для ведення навісного вогню, назва якої походить від — «ступка». Слово «мущир» має те ж саме походження: від або , похідних від . Ступка (стопка, толпка, топка) — одиниця виміру солі, поширена в Лівобережній Україні, Правобережній Україні та в Польщі в 14—18 ст. Назва походить від назви грудки солі, формованої в процесі солеварінняГерасименко Н. О. Толпка // . Ступа — один з атрибутів Баби-Яги. З історії Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису ступки:
Примітки
Література
З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні — Львів — 1991-Ст.184
Посилання СТУПКИ АПТЕЧНІ //Фармацевтична енциклопедія