Арутюнов Сергій Гевондович — радянський вугільник, Герой Соціалістичної Праці, керуючий тресту «Добропіллявугілля».
Біографія Народився в Мари, Туркменістан. Перед війною вступив до Донецького індустріального інституту. Як і для багатьох студентів у ті роки, довелося поміняти студентський костюм на шинель. Правда, відразу на фронт не потрапив — навчався у військовому училищі, але потім брав участь в боях. Був механіком-водієм важкого танка на 1-му Білоруському фронті.
Після закінчення війни ще два роки служив у Німеччині, а потім знову продовжив навчання в Донецьку. Після випуску з інституту Сергій Гевондович став працювати на одній з вугільних шахт на Сахаліні.
Швидко пройшов шлях від начальника дільниці до начальника шахти, а 1955 року був направлений на навчання в Академію вугільної промисловості в Москві. Продовжив трудову діяльність у Макіївці, де спочатку очолив шахту, а потім три роки працював керуючим (тобто, генеральним директором) трестом «Червоногвардійськвугілля».
У 1963 році призначений керуючим новоутвореного тресту «Добропіллявугілля», в який входили нинішні шахти «Добропільська», «Алмазна», «Білицька», «Білозерська», «Піонер», «ВОДЯНСЬКЕ» № 1 та № 2, збагачувальні фабрики «Добропільська» і «Жовтнева». Саме в 60-ті роки XX століття Добропілля стало бурхливо розвиватися, навіть отримавши в 1966 році статус міста обласного підпорядкування.
З ініціативи Сергія Гевондовича в 1967 році був побудований спорткомплекс, який зараз має його ім'я. Наступного року була запущена тролейбусна лінія, що зв'язала шахту № 17-18 ім. РККА з центром міста. Це була всього лише друга лінія в Донецькій області, а Добропілля стало найменшим містом у світі, в якому курсував тролейбус. А ще міський парк, дитячий табір «Донець» у Святогір'я. Об'єкти соцсфери, житлові будинки будувалися в Добропіллі, Білозерському, Білицькому, селищах Новодонецьке і Водянське. Але головним все ж залишалося гірнича справа. Ось що згадує Євген Григорович Аралов, який сам згодом довгі роки керував об'єднанням «Добропіллявугілля»:- Розуміючи, що майбутнє за механізацією процесу вуглевидобутку, Арутюнов Сергій Гевондович домагався впровадження механізованих комплексів на шахтах Добропілля. Вони тоді тільки стали випускатися, і досягти того, щоб комплекси з'явилися у нас, коштувало чималих зусиль. Підвищився рівень вуглевидобутку — значить, варто було підвищувати й рівень прохідницьких робіт. А разом з цим підвищувалася і кваліфікація наших гірників, росло їх майстерність. І недарма в один рік з Арутюновим звання Героя Соціалістичної Праці отримав і ГРОЗ шахти № 17-18 ім. РККА І. К. Єрмольчук. Сталося це в 1966 році. За видатні досягнення у праці Сергій Гевондович Арутюнов, керуючий трестом «Добропіллявугілля», був відзначений високого звання Герой Соціалістичної праці. А через чотири роки, в ході чергової реорганізації вугільної галузі, трест був ліквідований, а вугільні підприємства Добропілля, які на вильоті десятиліття поповнилися ще двома новобудовами, «Новодонецької» і «Червоноармійській», а також однойменної збагачувальної фабрикою, були приєднані до тресту «Красноармійськвугілля». Сергій Гевондович Арутюнов очолив дирекцію споруджуваних підприємств у Донецьку, і багато побудовані в області об'єкти різноманітного призначення — теж його дітище. Він не поривав зв'язків з Добропілля, а вдячні земляки надали йому звання Почесного жителя міста.
Помер 11 травня 1995 року.
Нагороди та звання Орден Червоної Зірки Герой Соціалістичної Праці (1965) Орден Леніна (1965) Орден Вітчизняної Війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора (29 квітня 1984)
Посилання
Арутюнов Сергей Гевондович