Сокіл Олексій Якович ( 26 лютого 1870, с. Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії, сучасне с. Веселинівка Баришівського району Київської області — 22 вересня 1939, Дніпродзержинськ) — український живописець, скульптор, архітектор, інженер-будівельник, педагог, автор пам'ятника «Прометей Розкутий» у Кам'янському, який пізніше став символом міста і помітно вплинув на розвиток української радянської архітектури та монументального мистецтва.

Життєпис Народився 26 лютого 1870 року в селі Скопцях Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер село Веселинівка Баришівського району Київської області). Його батько, як і дід, і прадід, були майстерними пічниками і майбутній живописець, скульптор, архітектор, інженер-будівельник, ще дитиною розписував, як це заведено в Україні, печі, складені чоловіками сім'ї. Олексій Сокіл закінчив церковноприходську школу в рідному селі, згодом — реальне училище в Києві, Московське училище живопису, і архітектури (В. Сєров) і, нарешті, Санкт-Петербурзьку академію мистецтва (1903—1911), де навчався в майстерні І. Рєпіна.

Відомо, що в 1906 році Олексій Сокіл став хрещеним батьком відомого авіаконструктура Олега Антоноваhttps://nashreporter.com/suspilstvo/vyyavlyayetsya-avtor-pamyatnyka-prometeyu-oleksij-sokil-cze-hreshhenyj-batko-legendarnogo-aviakonstruktora-antonova-rozrobnyka-ruslana-i-t-d-190260.

Молодий художник оселився в Петербурзі, мав майстерню на Малому проспекті Васильєвського острова. Він розписував церковні інтер'єри, створював проекти монументів, житлових будинків, церков. Його роботи експонувалися на виставках, в тому числі закордонних. Перша світова війна застала художника у Франції. До Росії повернувся в 1914 році, де одержав замовлення на виконання розписів Миколаївську церкву в Кам'янському і на спорудження житлового будинку для іноземних фахівців металургійного заводу. В 1915 році Олексій Сокіл прибув до Кам'янського і до кінця своїх днів жив та працював в цьому місті.

В 1915 році одружився з 15-річною Наталією Лаврентіївною Акатовою з Харкова, вже наступного року вона народила дочку Ольгу (у шлюбі Брусову). В 1918 році Наталія почала стосунки з більшовиком Йосифом (Юзефом) Сак-Саковським (1892-1938), від якого в 1921 році народила сина, в 1924 році вони офіційно одружуються й поселяються в Дніпрі, в 1927 році Наталія народила другого сина. Дочка Ольга довго жила з батьком, в подальшому переїхала до матері в Харків, де в 1940 році закінчила Харківський інженерно-будівельний інститут й повернулася працювати архітекторкою в рідне Кам'янське, спроєктувавши чимало будинків, які стали прикрасою міста.https://lib.kam.gov.ua/da-svyatytsya-ymya-eyo-muza-hudozhnyka-alekseya-sokola

Помер Олексій Сокіл раптово 23 вересня 1939 року внаслідок тяжкого перебігу пневмонії. Був похований на кладовищі "55 блочок" в м. Кам'янське, могила збереглася до сьогодні.

Історія пам'ятника «Прометей розкутий»

Символ Кам'янського. Чому саме Прометей був обраний символом революції й міста. Річ у тім, що художник усе життя був палким прихильником творчості Тараса Шевченка, зібрав чудову бібліотеку рідкісних видань «Кобзаря». Коли постало питання про пам'ятник на братській могилі загиблих металургів-революціонерів, саме поема "Кавказ" надихнула його на роботу над образом Прометея, який розірвав кайдани і подарував людям вогонь. Прометей асоціювався для нього з революційними подіями Кам'янського, коли повсталі робітники "вогняних професій" металургійного заводу скинули з воріт прохідної заводу символ російського царату — двоголового орла.

Фігуру Прометея відлив з чавуну найкращий ливарник заводу С. В. Гречнєв, активний учасник революційних подій, перший голова міської Ради робітничих депутатів.

О. Я. Сокіл виконав також проект п'єдесталу у вигляді доричної колони і сам керував спорудження монументу, урочисте відкриття якого було приурочене до 5-ї річниці революції 6 листопада 1922 року. Монумент відразу ж став популярним і був відтвореним на сторінках преси.

В роки окупації в 1941 році пам'ятник був зруйнований фашистами, але після вибуху скульптура хоча й була пошкоджена, вціліла. Працівникам трамвайного депо вдалося її врятувати від переплавлення, і в 1944 році пам'ятник був відновлений. У 2000 році міська влада напередодні святкування 250-річчя Кам'янського вирішила замінити скульптуру Прометея на сучаснішу, у зв'язку з аварійним станом скульптури. Автором нової скульптури Прометея став Куценко Петро Євлампійович. Прометей О.Я.Сокола був відреставрований скульптором Гарніком Хачатряном і встановлений на території музею історії міста Кам'янського.

Творча спадщина Основним захопленням митця було будівництво. Як фахівець-начальник будівельного цеху металургійного заводу, він споруджував доменні печі металургійного заводу, викладав у місцевій гімназії та технікумі, водночас зумів створити унікальні споруди, гідні столиць, серед яких — клуб робітників (сучасний палац культури металургів) по проекту В. Заболотного, комплекс заводського санаторію в селі Щурівка (неподалік від міста Верхньодніпровська Дніпропетровської області за проектом О. О. Тація, М. К. Іванченка та Б. О. Ведернікова.

Сокіл О. Я. захоплювався розписом церковних інтер'єрів. На жаль, розписи Свято-Миколаївської заводської церкви у Кам'янському (в радянські часи — музей революції Дніпродзержинська) були безжалісно знищені. Проте до нашого часу дійшли його оригінальні розписи в храмах Харкова (Трьохсвятительський храм (Харків)) та Полтави (Сампсоніївська церква біля музею Полтавської битви).https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/news/info&news_id=83

Деякі полотна митця, портрети зберігаються у Венеціанській картинній галереї в Італії.

Скульптура Прометея роботи О.Я.Сокола у зменшеному вигляді експонується в музеї історії металургійного комбінату у м. Кам'янське.

До наших днів місто Кам'янське прикрашають пам'ятники архітектури: ліве крило головної контори заводу на вул. Соборна, житловий будинок для іноземних фахівців по вул.Інститутській, а також його власний будинок з мансардою на розі вулиць Олексія Сокола та Пушкінської.

Вшанування В м. Кам'янське на честь Олексія Сокола названо вулицю.

На фасаді адміністративного корпусу ремонтно-будівельного цеху ДМК 6 листопада 2007 року було встановлено меморіальну дошку.

Бібліографія

Андрій Манчук. «Два Прометея» Олексій Сокіл — стаття С. К. Кілессо з журналу «Будівництво і архітектура» (№ 10, 1989 р.)