Плавниковий стиль, також аеростиль, детройтське бароко та ін. — загальна умовна назва течій в автомобільному дизайні, які існували на рубежі 50-х і 60-х років XX століття. Цей стиль відносно широко використовувався з другої половини 50-х до середини 60-х років, хоча окремі приклади використання подібної стилістики можна відмітити й за межами тих часових рамок, причому як раніше, так і пізніше вказаного періоду.

Спочатку плавниковий стиль був характерним для продукції північноамериканських виробників автомобілів, але внаслідок розповсюдився повсюдно, і в інших частинах світу проіснував набагато довше, ніж в самій Північній Америці, причому прийняв досить відмінні від похідних форми.

Головним елементом плавникового стилю були безпосередньо хвостові плавники () — парний декоративний елемент задньої частини автомобіля, який являв собою найрізноманітніші варіанти стилізованого стабілізатора чи кіля. Інші елементи стилю з течією часу терпіли значні зміни.

Історія в США 1948—1954

Відразу ж після появи двох стоп-сигналів на задніх крилах дизайнери намагались надати їм оригінальну, виразну форму. Чеські автомобілі Tatra випуску 1930-х років Т77 і Т87 мали один плавник на даху, що служив аеродинамічним кілем для збільшення стійкості автомобіля на великій швидкості.

Однак перші автомобілі з натяком на справжні парні хвостові плавники з’явились лише в США після Другої світової війни. Родоначальником цього стилю зазвичай вважають дизайнера корпорації General Motors Харлі Ерла (), творця «Каділлаків» моделі 1948 року, задні ліхтарі яких були оформлені у вигляді невеликих плавничків на задніх крилах, які іменувались aircraft-inspired «rudder-type» fenders, тобто «задні крила у формі літакових стабілізаторів»Рекламна брошура «Каділлаків» за 1948 рік. В рекламі вказувалось, що на таку ідею дизайнерів фірми наштовхнула авіація. Пізніше сам Ерл уточнив, що натхненням для нього став американський двохбалковий винищувач часів Другої світової війни P-38 Lightning. Таким чином, спочатку плавниковий стиль прийшов в автомобілебудування з авіації. Загалом, задні фари у вигляді невеликих стоячих вверх гребенів зустрічались на «Каділлаках» ще в кінці 1930-х років, тобто, навіть до появи P-38.

В ще більш явному вигляді ідея хвостових плавників отримала свій розвиток в концепт-карі Le Sabre 1951 року, який взагалі містив у своєму вигляді досить багато елементів народжуваного стилю 1950-х років і негайно був «розібраний на цитати» дизайнерами. Автором Le Sabre був той же Харлі Ерл.

Протягом наступних шести-семи років в американському дизайні поступово дозрівали решта елементів майбутнього плавникового стилю. Завдяки існуючій в ті роки в США традиції змінювати дизайн автомобілів кожен рік, окремі віхи становлення плавникового стилю серед північноамериканських виробників можна датувати з точністю до декількох років. За період з 1948 по 1958 роки американські легкові автомобілі стали довшими (довжина standard-sized седана початкової цінової категорії виросла за ті роки в середньому з ~4,8 – 5,0 до ~5,2 – 5,3 м), трохи ширшими (з ~1,8 до ~1,9 – 2,0 м) і набагато нижчими (з ~1,7 до ~1,55 м). Мода на низькі, довгі й широкі автомобілі призвела до того, що, попри фізичну корекцію розмірів, винаходились специфічні дизайнерські прийоми, які змушували автомобіль виглядати довшим, ширшим і нижчим, ніж він був насправді.

Протягом всіх 1950-х років в дизайні американських автомобілів були присутні окремі риси плавникового стилю. В кінці 1940-х — першій половині 1950-х відбулась зміна архітектури кузова — лінія понтону піднялась і об’єдналась з опущеною поясною лінією, що дозволило отримати більш чисту форму кузова і одночасно суттєво покращити оглядовість. Саме в ці роки ввійшли в моду вертикальні задні фари. Задню частину піднятої лінії понтону, як правило, оформляли у вигляді двох окремих від багажника об'ємів, які об'єднувались зі значно збільшеними розмірами, в порівнянні зі зразками попереднього десятиліття, задніх ліхтарів — разом вони утворювали округлі плавники, які ледь виступали за межі кузова. Таким чином, задня частина седана 1940-х років, яка складалась з двох розділених у вертикальній плоскості візуальних об'ємів — понтону і більш вузького багажника, який знаходився над ним, — перетворилась в задню частину седана першої половини 1950-х років, яка мала три розділених в горизонтальній плоскості об'єми: центральний багажник і розміщені по боках від нього об'єми плавників. Взірцями цього стилю є й вітчизняні ГАЗ-21 «Волга» чи Москвичі 402, 407 і 403.

1955—1957

Наступний етап в становленні плавникового стилю відноситься до середини 1950-х. На відміну від «ліпних» обводів і округлих ліній американських машин кінця 1940-х — першої половини 1950-х років, починаючи з середини 1950-х в моду входять плавно-зігнуті й прямі обводи кузовів.

З 1955 модельного року майже всіма виробниками США активно використовуються широкі решітки радіатора, які «заходять» під фари й візуально збільшують ширину автомобіля; панорамні лобові скла; дво- чи навіть трьохколірні схеми забарвлення й інші атрибути, характерні для пізніших зразків плавникового стилю. Випрямлена поясна лінія переходила в пряму лінію гостроконечних плавників, які різко обриваються ззаду. Кузови стають все більш кутастими.

Отримують розповсюдження дашки над фарами і задніми ліхтарями, які візуально витягують кузов в довжину, козирки над задніми ліхтарями власне згодом і дають початок чітко окресленим гостроконечним плавникам. З вітчизняних автомобілів до цього стилю відносяться «Чайка» ГАЗ-13 і ЗІЛ-111, які частково повторяють оформлення найбільш передового в області дизайну американського виробника автомобілів середини 1950-х — Packard. Також оформлення автомобілів Packard 1955 модельного року було частково скопійованим для «Лінкольнів» 1956 модельного року і суттєво вплинуло в на подальший розвиток дизайну автомобілів цієї марки.

Близько 1957 модельного року починають з’являтися взірці зі «справжніми», піднятими вище нижньої лінії засклення, плавниками.

В 1957 році концерн Chrysler представив під належними йому марками («Плімут», «Додж», «Де Сото», «Крайслер», «Імпіріел») повністю нову лінію моделей з передовим дизайном кузовів, які багато в чому «задали тон» всьому стилю кінця десятиліття й відразу зробили його лідером автомобільного дизайну в цей період.

Так як в основних американських виробників в період з 1957 по 1959 оформлення автомобілів терпіло радикальні зміни щорічно, подальший виклад має сенс виробляти вже за окремими модельними роками.

1958

Автомобілі 1958 модельного року часто вважаються першими справжніми представниками плавникового стилю. Окрім всього іншого, вони мали принципово нове оформлення передка завдяки застосуванню чотирьох спарених по дві фар. Перші автомобілі з чотирьохфарним головним світлом з’явились ще в 1957 модельному році; це були Cadillac Eldorado Brougham ручної збірки й деякі моделі фірми Chrysler, але лише в 1958 це рішення отримало масове розповсюдження завдяки введенню в усіх штатах відповідного законодавства, яке дозволяє чотирьохфарні системи.

Це нововведення дуже сильно змінило облік автомобілів, дозволило підкоригувати візуальні пропорції їхньої передньої частини, зробивши їх ззовні більш низькими й широкими.

На автомобільний дизайн цього періоду сильно вплинула стилістика вже не тільки авіації, але й космічної техніки — на дворі була епоха масового інтересу до ракетно-космічної тематики. Наприклад, задній частині автомобіля намагаються надати форму хвоста ракети зі стабілізаторами зверху й знизу, як результат — поряд з верхніми на деяких моделях з’являються й два менш яскраво виражені нижні плавники. Задні ліхтарі починають імітувати ракетний вихлоп із сопел, і тому подібне.

За рекламними заявами окремих виробників («Крайслер»), великі плавники мали й практичну функцію — збільшували курсову стійкість за рахунок аеродинамічних ефектів, переносячи назад центр тяжіння автомобіля.

Ще однією новинкою 1958 року, яка сильно вплинула на подальший розвиток автомобільного дизайну, стала плоска панель даху замість використовуваної раніше, по суті, монопольно округлої куполоподібної.

1959

Свого піку плавниковий стиль досяг на моделях 1959 року.

Більшість виробників підготували до нього повністю нові кузови, обладнані повністю фантастичними за формою і розмірами плавниками, решітками радіатора й іншими елементами декору. На деяких автомобілях (Pontiac) з’явились навіть чотири плавники — по два на борт.

Саме в 1959 році з’явився автомобіль, який став символом всього стилю в цілому — 1959 Cadillac, який мав дуже високі й чітко виділені хвостові «кілі», а також незвичайну, складну решітку радіатора з хромованими імітаціями гранчастих дорогоцінних каменів.

1960

Однак, скоро, з'ясувалось, що, з погляду багатьох покупців, настільки чудернацьке оформлення виглядає явно надмірним, крім того, в багатьох випадках воно виявилось досить непрактичним в експлуатації.

1960 модельний рік ознаменувався появою досить неакуратних моделей з еклектичним виглядом, створених в пошуках нового стилістичного ключа й поєднуваних, хоча й зменшених в розмірах, але все ще з достатньо великими плавниками, аналогічні моделям попереднього року, і новими елементами, які будуть характерними для стилю наступного періоду, наприклад — облицювання радіатора «в один ряд» і передні крила, які утворюють єдину плоскість з капотом (вперше з’явились на «Олдсмобілях» і «Понтіаках» ще в 1959 модельному році).

Як типовий приклад автомобілів цієї епохи, можна назвати «Шевроле» 1960 року, який вже мав повністю оформлене в стилі 1960-х років облицювання радіатора, але при цьому зберігало такі архаїчні елементи, як панорамне лобове скло й великі горизонтальні плавники, які явно сходять за своєю формою до моделі попереднього року.

Приблизно аналогічно були оформлені й повнорозмірні моделі Ford, все ще зберігаючи достатньо великі плавники, за виключенням того, що вони вже не мали панорамного скла.

Ford Thunderbird взагалі зберігав старий кузов 1958 року зі всіма його характерними особливостями, включаючи високі гостроконечні плавники й решітку радіатора «в два ряди».

Представлена вперше в 1960 році «компактна» модель Ford Falcon, навпаки, мала чисті обводи кузова і лише ледве помітні горбки на місці плавників. На заснованій на Falcon моделі Mercury Comet, однак, плавники були навіть більшими, ніж на повнорозмірних «Меркюрі» того ж року.

Більшість автомобілів під марками, які належали концерну Chrysler, який в кінці попереднього десятиліття був явним лідером в американському стайлингу, хоча й отримали в 1960 модельному році цілком нові кузови, в порівнянні з рештою продукції Детройта виглядали відстало з погляду дизайну.

Повнорозмірні «Плімути», наприклад, мали в тому році великовагове й еклектичне, майже карикатурне за сучасними мірками, оформлення з дуже високими плавниками, яке неприємно контрастувало з елегантними формами моделей 1957—1959 років. «Доджі» 1960 року виглядали як автомобілі 1950-х років, з архаїчним оформленням передка «в два ряди»; те ж саме можна було сказати й про моделі люксової марки Imperial, яка належала «Крайслеру».

Виключення складав, знову ж, новий «компакт» Plymouth Valiant.

1961—1963

В цей період хвостові плавники зберігали лише порівняно нечисленні моделі автомобілів. Загальне оформлення кузовів більшості моделей стало вже цілком іншим, більш простим і кутастим, як передчуття нового, «лінійно-функціонального» стилю, який йшов на зміну «плавникам». Моделі цього періоду є свого роду «перехідними», вони поєднують в своєму обліку окремі елементи, успадковані від «плавникового» стилю, із загальним оформленням, подібним на те, яке внаслідок стане характерним для американських автомобілів.