Васи́ль Петро́вич Вітер ( , с. Великополовецьке, Сквирський район, Київська область, УРСР) — український режисер, сценарист, актор, продюсер. Президент студії «ВІАТЕЛ». Заслужений діяч мистецтв України. Доцент кафедри режисури та драматургії кіно і телебачення Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Член Національної спілки кінематографістів України.
Життєпис Василь Вітер народився у селі Великополовецькому Сквирського району Київської області. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого у 1972 році за фахом «актор драми», майстерня Михайла Верхацького.
У 1972—1975 рр. працював актором у Житомирському обласному українськраїнському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги, Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка та на Кіностудії імені О. Довженка.
У 1976—1981 роках навчався у Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого за спеціальністю кінорежисура в майстерні Віктора Кісіна.
У 1981—1982 роки працював режисером у відділі по виробництву відеофільмів при Держтелерадіо УРСР. Був одним із перших режисерів у СРСР, котрі почали знімати ігрові фільми на відео, а саме кінострічку «У лузі на старому дивані» за новелою Є. Гуцала.
Працював режисером та режисером-постановником на Українській студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» з 1982 по 1993 роки. У 1994 році заснував і очолив студію «ВІАТЕЛ», на якій було створено близько 120 фільмів.
З 2013 року — заступник Голови Комітету з Державної премії України імені Олександра Довженка. Член експертної комісії з питань Кінематографії Державного агентства України з питань кіно.
З 1996 року працюває викладачем та художнім керівником курсу телережисерів на кафедрі режисури телебачення КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого, з 2025 року — на кафедрі режисури та драматургії кіно і телебачення. У 2010—2025 роках — завідувач кафедри режисури телебачення КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого.
Доробок Зняв понад 80 ігрових, документальних і музичних фільмів. Автор та ведучий телециклу «Василь Вітер. Ретроспектива» на телеканалі «Культура».
Фільмографія
Ролі в кіно: «Не віддавай королеву» (1975) — Длінномухін; «Далі польоту стріли» (1990) — Григорій; «Під маскою Беркута»(1991) — епізод; «Сад Гетсиманський» (1993) — Микола Чумак.
Режисерські кінопостановки: «У лузі на старому дивані» (1981, короткометражний фільм); «Житейське море» (1983, фільм-вистава); «Диктатура» (1985, фільм-вистава); «Кларнети ніжності» (повнометражний фільм); «Захисту не потребує» (повнометражний фільм); «Далі польоту стріли» (1990, повнометражний фільм); «Підземні води» (документальний фільм); «Іван Миколайчук. Тризна» (1989, документальний фільм); «Цвіт папороті» (документальний фільм); «Глибокий колодязь» (документальний фільм); «Гілея» (1993, документальний фільм); «Успенський собор» (2000, документальний фільм); «Михайлівський Золотоверхий» (2002, документальний фільм); «Володимирський Собор у Херсонесі» (2005, документальний фільм); «Михайлівський Золотоверхий монастир. 900 років» (2008, документальний фільм); «Гра Долі» (документальний серіал, 87 фільмів).
Сценарист: «Далі польоту стріли» (1990) — (повнометражний фільм); «Успенський собор» (2000) — (документальний фільм). «Михайлівський Золотоверхий» (2002) — (документальний фільм); «Володимирський Собор у Херсонесі» (2005) — (документальний фільм).
Премії Кінофестиваль українського кіно ім. Івана Миколайчука (1991); Міжнародний фестиваль «TOURFILM» у місті Карлови Вари (Чехія) (2000); Всеукраїнський телевізійний фестиваль «Відкрий Україну!» (2005), (2006); Київський Міжнародний фестиваль документальних фільмів «Кінолітопис» (2006), (2008), (2010).
Примітки
Посилання Вітер Василь Петрович — Енциклопедія Сучасної України Цикл телепередач «Василь Вітер. Ретроспектива» Вітер Василь. Короткий життєпис Василь Вітер: як «монтується» режисер Василь Вітер. Віктор Кісін: на шляху до видовища Технології та плани «ВІАТЕЛ» Рідні люди. Василь Вітер про Віктора Кісіна «Отак загинув Гуска»