Капучіне (, справжнє ім'я Жермен Елен Ірен Лефевр, ; — ) — французька кіноакторка, модель.
Біографія Жермен Лефевр народилася в містечку Сен-Рафаель департаменту Вар на півдні Франції в буржуазній сім'ї. З ранніх років вона проявляла незалежність характеру. Жермен вчилася у французькій школі, вивчала іноземні мови, здобула ступінь бакалавра. Батьки хотіли, щоб вона стала шкільною вчителькою, а коли Жермен відмовилася, запропонували спробувати працювати в банку. У 17 років її помітив один професійний паризький фотограф; вона швидко стала відомою моделлю, працювала з Крістіаном Діором і Живанші.
Жермен взяла псевдонім «Капюсін» () — «настурція», слово споріднене «капюшону», «капуцинам» і «капучино», — близькі друзі звали її «Кеп» (). В цей час вона познайомилася з майбутньою зіркою Голлівуду Одрі Гепберн; вони разом займалися моделінгом у Парижі і залишилися подругами до кінця днів, разом пізніше жили в Швейцарії, і Гепберн кілька разів врятувала подрузі життя (Жермен мала біполярний афективний розлад — і у час нападів намагалася накласти на себе руки).
Капучіно дебютувала в кіно, зігравши в 1948 році «Покоївку» у «Двоголовому орлі» Жана Кокто. У фільмі Жака Беккера «Побачення у липні» (1949) її ім'я навіть не згадувалося в титрах, — але на зйомках вона познайомилася з актором П'єром Трабо, з яким через рік одружилася. Цей шлюб тривав 6 місяців, і був першим і останнім в житті акторки.
У 1950-ті роки Капюсін майже не знімалася в кіно, зрідка з'являючись на екрані в невеликих ролях, продовжувала працювати моделлю.
В 1957 році кіноагент і продюсер Чарльз К. Фельдман зауважив Капюсін на одному з показів у Нью-Йорку і привіз її до Голлівуду, маючи намір удосконалити її англійську і навчити акторської майстерності у Григорія Ратоффа. В 1958 році акторка підписала контракт з «Columbia Pictures», а в 1960 році виконала свою першу англомовну роль в біографічному фільмі Чарльза Відора і Джорджа К'юкора про Ференца Ліста «Нескінченна пісня» («Song without end»), — їй дісталася роль княгині Кароліни Вітгенштейн. В 1961 році за цю роботу Капюсін була номінована на «Золотий глобус», — це і залишилося найвищим визнанням у її кінокар'єрі.
Протягом наступних 2 років Капюсін була зайнята в 6 великих голлівудських постановках, а в 1962 році переїхала до Швейцарії. Продовжувала зніматися в Європі до самої смерті. В 1963 році Капюсін знялася в парі з Пітером Селлерсом в комедії Блейка Едвардса «Рожева Пантера», — ця її роль найбільш відома світовій аудиторії. Пізніше з'явилася в продовженнях фільму «Слід Рожевої Пантери» (1982) і «Прокляття Рожевої Пантери» (1983).
В середині 1960-х Капюсін зустріла актора Вільяма Голдена. Попри те, що Голден був одружений з акторкою Брендою Маршалл, вони зустрічалися протягом двох років, після чого розійшлися друзями і підтримували хороші стосунки до смерті Голдена в 1981 році.
В 1960-ті — 1970-ті роки акторка багато знімалася. Її партнерами були Пітер О'Тул, Рекс Гаррісон, Жан-Поль Бельмондо, Марчелло Мастроянні, Вуді Аллен, Орнелла Муті, Чарлз Бронсон, Тосіро Міфуне та інші зірки екрану. В 1969 році Капюсін знялася в «Сатириконі» Федеріко Фелліні.
В 1976 році у фільмі Серджо Корбуччі «Блеф» Капюсін виконала роль аферистки «Белль Дюк», суперниці і об'єкта романтичного захоплення героя Ентоні Куїнна. Цей фільм мав великий успіх у радянському прокаті, і саме ця роль на довгі роки стала візитною карткою акторки в СРСР.
Капюсін все життя переслідували психічні напади, під час яких вона прагнула вчинити самогубство. Кілька разів її рятували, але в 1990 році, у віці 62 років, вона загинула в Лозанні, вистрибнувши з вікна своєї квартири на 8 поверсі. У некролозі, опублікованому в «Нью-Йорк Таймс», говорилося, що єдиними її спадкоємцями залишилися три її кішки.
Фільмографія 1948 : L'Aigle à deux têtes 1949 : Rendez-vous de juillet 1950 : Ce siècle a 50 ans 1950 : Mon ami Sainfoin 1950 : Bertrand, cœur de lion 1955 : Frou-Frou 1955 : Mademoiselle de Paris 1960 : Le Bal des adieux 1960 : Le Grand Sam 1961 : Le Triomphe de Michel Strogoff : «Прогулянка по дикому шляху» / (Walk on the Wild Side) — Галлі Джерард 1962 : Le Lion 1962 : Les Don Juan de la Côte d'Azur 1963 : La Panthère rose 1964 : La Septième aube 1965 : Quoi de neuf, Pussycat ? 1966 : Феї 1967 : Guêpier pour trois abeilles 1968 : Les Cruelles 1969 : Satyricon 1969 : Fraulein Doktor 1971 : Soleil rouge 1971 : Ciao Federico ! 1975 : Невиправний 1976 : Per amore 1976 : Блеф 1976 : Mœurs cachées de la bourgeoisie 1977 : Узяти, наприклад, нас 1978 : Mélodie meurtrière 1979 : De l'enfer à la victoire 1979 : Арабські пригоди 1979 : Ягуар живий! 1982 : Pour l'amour du risque 1982 : Aphrodite 1982 : À la recherche de la panthère rose 1983 : L'Héritier de la panthère rose 1983 : Balles perdues 1984 : Noces de soufre 1985 : Arabesque 1986 : La Griffe du destin 1987 : Le foto di Gioia 1987 : Mes quarante premières années 1988 : Pygmalion 88 1989 : Helmut Newton: Frames from the Edge 1989 : Quartier nègre
Джерело Біографія Капучіне на сайті kino-teatr.ru
Примітки