Володи́мир Стефа́нович Біле́цький ( 26 січня 1950, Матвіївка, Вільнянський район, Запорізька область, УРСР) — український науковець у галузі гірництва, доктор технічних наук, професор, видавець, редактор, перекладач, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, Академії економічних наук та Академії гірничих наук України. Автор ідеї та науковий редактор першої національної української Гірничої енциклопедії, перекладач українською мовою літературно-наукової пам'ятки XVI ст. — книги Георга Агріколи «Про гірничу справу» («De Re Metallica», 1556 р.). Громадсько-політичний діяч. Борець за незалежність України у XX сторіччі.

Альма-матер: Дніпровська політехніка

Працював у: Групі радянських військ у Німеччині, 3-тя армія, м. Нойруппін (1972—1974) — як танковий офіцер Дніпропетровський гірничий інститут — як інженер-дослідник, аспірант Холдингова вугільнодобувна компанія Макіїввугілля — як інженер електро-механік, Макіївський державний науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості — як старший науковий співробітник, Донецький національний технічний університет — як старший науковий співробітник, головний науковий співробітник, доцент, професор, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка — як завідувач кафедрою, професор, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» — як професор, Запорізький національний університет — як професор, Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» — як науковий співробітник.

Відвідав і стажувався в університетах та аналітичних центрах США, Польщі, Чехії, Бельгії.

Життєпис Народився 1950 року в с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, Україна. Батько — Стефан Петрович БілецькийУчасник 2-ї Світової війни, зокрема, сталінградської і курської битв, орденоносець. // Переможці. Книга пам'яті України. Запорізька область. — Т. 22. — С. 55. з роду БілецькихЗа сімейним переказом — гербу Янина (Janyna, Pole w Polu, Szczyt w Szczycie, Zgraja) — родовий герб польської, української, литовської та білоруської шляхти. і Чирвів, мати — Ганна Петрівна Тар'яник, з роду Тар'яників та КравченківЗ цього ж роду заслужена артистка України Катерина Хом'як та кінорежисер Василь Тар'яник.

1957 року пішов до школи — спершу ЗОШ I—III ступенів № 1, де навчався до 5-го класу, а 1967 року закінчив середню школу № 3 в м. Вільнянську Запорізької області. 1972 року закінчив з відзнакою Дніпропетровський гірничий інститут (згодом Національна гірнича академія України, Національний гірничий університет, нині — Дніпровська політехніка). Спеціальність: «Електрифікація і автоматизація гірничих робіт». Дипломна робота стосувалася розробки нових систем автоматичного регулювання струменевих млинів Вільногірського ГМК. Присвоєно кваліфікацію: гірничий інженер-електрик.

Служив офіцером у танкових військах Групи радянських військ у Німеччині, 3-тя армія, м. Нойруппін (1972—1974). Командир взводу (роти) середніх танків.

Упродовж 1974—1978 рр. — аспірант кафедри «Автоматизація виробничих процесів» Дніпропетровського гірничого інституту (тема аспірантської програми «Автоматизація технологічного процесу збагачення корисних копалин відсадкою», керівник — д.т.н., професор Іванов Анатолій Олександрович).

Протягом 1974—1976 рр. — інженер-дослідник кафедри «Автоматизація виробничих процесів» Дніпропетровського гірничого інституту.

Понад 40 років життя Володимира Білецького пов'язані з гірничими науками, Донбасом, куди 1976 року переїхав жити і працювати, не припиняючи навчатися в аспірантурі Дніпропетровського гірничого інституту за фахом «Автоматизація виробничих процесів». Працював старшим механіком (з автоматизації) на шахті ім. Орджонікідзе, ВО «Макіїввугілля», у Макіївському науково-дослідному інституті з безпеки робіт у гірничій промисловості (1976—1981).

З 1981 до 2000 рр. працював у науково-дослідному секторі Донецького політехнічного інституту (нині Донецький національний технічний університет) на посадах старшого, а потім головного наукового співробітника.

1986 року в Національному гірничому університеті захистив кандидатську дисертацію з теми: «Технологические основы рационального использования масляной грануляции для обезвоживания и облагораживания гидравлически транспортируемых углей» за спеціальністю 05.15.08 «Збагачення корисних копалин».

1994 року в Національному гірничому університеті захистив докторську дисертацію. Тема — «Розробка наукових основ і способів селективної масляної агрегації вугілля та вуглевміщаючих продуктів» за спеціальністю 05.15.08 «Збагачення корисних копалин»].

У період 2000 — літо 2014 р. — професор Донецького національного технічного університету.

З осені 2014 р. — професор, завідувач кафедри «Обладнання нафтових і газових промислів» Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.

З 8 вересня 2017 р. — професор кафедри «Видобування нафти, газу і конденсату» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»Персональні профілі співробітників НТУ «ХПІ».

З 25 вересня 2023 року до липня 2024 р. — за сумісництвом професор кафедри «Електричної інженерії та кіберфізичних систем» Запорізького національного університету.

З 2020 р. — експерт Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

З лютого 2021 р. — член технічного комітету стандартизації ТК 138 «НАФТОГАЗнормування».

Наукова діяльність

Наукові ступені та вчені звання

Кандидат технічних наук (1986). Старший науковий співробітник (1989). Доктор технічних наук (1994). Доцент (2003). Професор (2006).Коло наукових зацікавлень та основний доробок Коло наукових інтересів: адгезія рідин на твердій поверхні, технологія збагачення корисних копалин, автоматичне керування процесами у гірництві, вугільні технології, гідравлічне транспортування вугілля, зневоднення вугілля, переробка рідкіснометалічних руд, нафтогазова інженерія та технології. Гірнича термінологія. Медіадидактика. Автор ідеї і керівник проєкту «Гірнича енциклопедія», за яким упродовж 1998—2014 рр. створено національну термінологічну систему в гірництві. За цим проєктом протягом 2001—2004 рр. вийшов друком 1—3-томний «Гірничий енциклопедичний словник», 2004—2014 рр. «Мала гірнича енциклопедія». Проводив дослідження в багатьох наукових школах — Національній гірничій академії України, Донецькому національному технічному університеті, Інституті фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України, Інституті біоколоїдної хімії НАН України, Макіївському державному науково-дослідному інституті з безпеки робіт у гірничій промисловості, Дзержинській філії ЛенНДІхіммашу (м. Дзержинськ, Росія), Академгородок (Новосибірськ), Інституті «ВНДІПІГідротрубопровід» (м. Москва, Росія), Інституті «ІРДІРІДМЕТ» (м. Іркутськ, Росія), УралВТИ (Челябінськ), Варшавський університет (Варшава, Польща), Науково-виробничому об'єднанні «Хаймек» (м. Донецьк), Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка, Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».

Крім того, відвідав закордонні університети та фундації (міжнародні конференції, заходи наукових шкіл, стажування, наукові дослідження тощо): Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн та Університет Іллінойсу (Чикаго) (США), Варшавський університет (Польща), Карлів університет (Чехія), Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут та Воронезький державний університет (Росія), Міссісіпський університет та Коледж Мілсепс (Джексон, США), Ягеллонський університет (Польща), Гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташиця (Польща), Берлінський університет імені Гумбольдтів (Німеччина), а також ряд Аналітичних центрів — The Heritage Foundation, Інститут Брукінгс, САТО-Institute, Інститут міста, Центр фундацій (всі — США), Гданський інститут ринкової економіки (Польща), Штаб-квартиру НАТО в Брюсселі та ін.Доробок: Розробив наукові основи технології масляної аґломерації вугілля. Створена нова технологія магістрального гідротранспорту вугілля на основі поєднання процесів «гідротранспорт — масляна агломерація». У межах цієї технології запропоновано і досліджено суміщений технологічний процес «гідротранспорт-масляна агломерація» вугілля, визначені його раціональні режимні параметри, які дозволяють отримати вуглемасляні агрегати типу «центр-оболонка» (відповідно крупні вугільні зерна і дрібнодисперсна вугільна маса, що формує оболонку агрегату). Шляхом такої структуральної перебудови вугільної фази вугле-водно-масляної гідросуміші можливо радикально зменшити її подрібнюваність під час дальнього гідравлічного транспортування. Це дозволило зберегти коксівні властивості вугілля під час гідротранспорту, суттєво спростити і підвищити ефективність його механічного зневоднення, а також отримати ефект дозбагачення вугілля в трубопроводі і на приймальному терміналі магістральної гідротранспортної системи. Варіант цієї технології для дальнього магістрального гідротранспорту коксівного вугілля включено до Банку промислової та технологічної інформації (БПТІ) ЮНІДО ООН. Створено низку технічних рішень з технології і автоматичного керування технологічними процесами (авторські свідоцтва СРСР, патенти України, Росії): у галузі збагачення корисних копалин: відсаджування, масляна агрегація, збагачення вугілля і золота, пристрої для перемішування гідросумішей та суспензій; вугільних технологій (технології створення різних палив на основі вугілля: брикетованого, гранульованого вугілля, водовугільного палива); транспортування (гідравлічний транспорт вугілля, установки для дослідження процесу гідротранспорту тощо), у нафтогазовій галузі, зокрема, феноменологічна модель суміщеного процесу видобування «флюїд-геотепло», спосіб ремонту нафтоналивних резервуарів, способи очищення нафтозабруднених ґрунтів; захисту від природних катаклізмів (селезахист тощо). Розвинув теорію і прикладні аспекти технології адгезійного збагачення золота. Взяв участь у колективній розробці теорії висококонцентрованих водовугільних суспензій (на основі теорії ДЛФО)Співавтори: Круть Олександр Анатолійович, Білецький Володимир Стефанович, Сергєєв Павло Всеволодович. Виділив і розвиває дослідження напряму «суміщені технологічні процеси» в гірничій галузі, енергетиці, гідротранспорті, нафтогазовій галузі. Білецьким В. С. висунуті оригінальні гіпотези про: специфічність адгезійних зв'язків речовин з надмолекулярною структурою; наявність ефекту адсорбційного розкриття поверхні порового простору твердої фази (ефект «вивертання пор»), який супроводжує ефект Ребіндера. Виконано ряд теоретичних та прикладних розробок інтенсивного зневоднення зернистих матеріалів механічними методами, зокрема розроблено основи технології спеціального процесу зневоднення ежектуванням (зрив водної плівки з обводнених зерен високошвидкісним потоком повітря й утворення аерозолю в ежекторі). В. С. Білецьким розроблені і розвинуті такі методи: феноменологічний метод — у галузі технологій видобутку та перероблення мінеральної сировини; метод гіпотез — в галузі масляної агломерації вугілля; метод препарування вуглереагентних структур (гранул, агломератів, флокул) для мікроскопічних досліджень; дериватографічний метод — для ідентифікації плівок вологи на твердій поверхні, які мають з нею різну енергію зв'язку. Запропонував термін Ноокларки (від термінів ноосфера та кларки) — числа, які вказують середній вміст (в %) хімічних елементів у даному космічному тілі, в межах зони, доступної для впливу людини (в надрах у вузькому їх розумінні).Публікації та редакційна робота: В. С. Білецький — науковець, що має понад 700 наукових публікацій з точних наук, зокрема понад 70 книг (монографії, навчальні посібники, словники, енциклопедичні видання (МГЕ, ГЕС) тощо) та 70 винаходів. Автор близько 300 науково-популярних та публіцистичних друкованих статей в енциклопедіях, журналах і газетах України та інших країн. Редактор і видавець ряду книг з точних і гуманітарних наук.

Засновник та співзасновник і редактор видань