Каєтан Потоцький (; 31 березня 1751, с. Семенівка, тепер Пустомитівський район — 24 квітня 1814) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний діяч РКЦ. Брат-близнюк Павела Потоцького.
Життєпис Батько — львівський каштелян Юзеф ПотоцькийPotoccy (03) (рідний брат Антонія Міхала). Брат — граф Ян Потоцький, староста канівський з 1782 р.) з дружиною Йоанною з Потоцьких — за заповітом Миколи Василя ПотоцькогоCzyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 19. — новий дідич Бучача.
У 1764 році, після смерти батька, разом з братами Павелом та Яном «опинився» у Львівському колегіумі єзуїтів, а їх гувернером став єзуїт кс. Григоріс Пірамович.Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) … — S. 530. За даними кс. С. Баронча, разом з братом-близнюком навчався під керівництвом кс. Г. Пірамовіча, потім з ним як опікуном виїхали (Ельжбета Александровська вказує, що також разом з братом Яном) в «освітню подорож» до Франції, Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів Риму (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет). Від вересня 1770 з Павелом навчались у місті Понт-а-Муссон. 1774 року брати закінчили навчання в Collegium Romanum, отримали священичі (капланські) свячення. Став каноніком катедр Ґнезненської і Краківської, кавалером ордену святого Станіслава, пробощом Станиславова (був приблизно до 1810 року).
«Рохманівський ключ» був власністю Миколи Василя Потоцького, який заповів його «на вічні часи» краківському каноніку К. Потоцькому.Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 68—69. 7 червня 1786 р. через виїзд до Литви дідичка графиня Йоанна Потоцька права на дідицтво міста передала рідному брату чоловіка (каноніку гнезненському, краківському) графу К. Потоцькому.Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 35.
Дідичі — каноніки Потоцькі — продали євреям замок у місті, які почали розбирати його на матеріал для будівництваOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi. — Lwów : Drukarnia «Grafii», 1919; Репринт. Krosno : «Ruthenus», 2008. — S. 143. — ISBN 978-83-7530-028-4. 1812 року з братом наказали розібрати останню з спостережних башт Бучача на горі Федір та спорудити з каменю гробницю-каплицю в стилі класицизму на міському цвинтарі.Станкевич М. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ (Спілка критиків та істориків мистецтва), 2010. — іл. — С. 18. — ISBN 966-95709-0-4.
14 квітня 1814 року в Бучачі підписав заповіт, одним зі свідків у якому був записаний Пйотр з Рупнева Уєйський.Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 78. Помер 24 квітня 1814Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 42.. Був урочисто похований 29 квітня в родовій каплиці-гробниці на міському цвинтарі на горі Федір у Бучачі. Похорон організував брат-близнюк Павел. На похорон прибув, зокрема, митрополит УГКЦ Михайло Левицький.Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 79.
Примітки
Джерела
Aleksandrowska Elżbieta. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI. — S. 530. Barącz Sadok. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 76—80. Czyż Anna Sylvia, Gutowski Bartłomiej. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 208 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6